Читати книгу - "Слово після страти"

чекали вироку гестапівського трибуналу, який перебував у Катовіцах. Очолював його доктор Рудольф Мільднер, а членами цього судилища були зокрема й Освенцімські катюги: шеф так званого політичного управління Аусшвітцу, а простіше кажучи, — шеф табірного гестапо Максиміліан Грабнер, його заступники Богер, Лахман, Дилевські та ін. За дві-три години цей трибунал виносив до двохсот смертних вироків.

Засуджених до розстрілу роздягали догола і по два чоловіки вели під «екран». Стріляли з пневматичних гвинтівок у потилицю. Якщо смертників було небагато, то їх убивали в туалетній кімнаті на першому поверсі.

Між іншим, уперше газ «циклон Б» був випробуваний на живих людях у підвалі блока смерті ще в 1941 році (3 вересня). Тоді цим газом було задушено 600 радянських військовополонених та 250 хворих із так званого табірного шпиталю. На цих нещасних есесівці випробовували новий препарат «циклон Б». Виявилося, що «циклон Б» набагато ефективншшй за «циклон А», яким користувалися доти. Відтоді, тобто з вересня 1941 року, в усіх газових камерах Освенціму використовували лише «циклон Б». Його виробляла фірма «Дегеш», а розподіляла серед таборів смерті фірма «Теш і Штабенов». Певна річ, обидві фірми працювали під суворим контролем СС. По «циклон Б» Освенцімські вантажні машини їздили в місто Дессау. Уже після війни було знайдено кілька десятків путівок, які видавалися водіям, а також накладні, по яких відпускалася продукція. Тільки Освенцім одержав кілька тисяч банок цієї отруйної речовини.

Та це я відхилився трохи вбік. Простежимо, як далі склалася доля Андрія Клименка. В листопаді 1943 року його вивезли у концтабір Нойгаме, в звідти — в Бухенвальд. Там пробув три місяці, після чого його відправили в зловісний підземний концтабір «Дора» поблизу міста Нордхаузен. Тут у підземеллі виробляли ракети ФАУ[67]-2, з допомогою яких Гітлер хотів поставити на коліна Англію[68], а потім завоювати і весь світ, ба навіть всесвіт. У червні 1943 року конструктор ФАУ Вернер фон Браун[69] доповідав Гітлеру: «Те, що вам подарували вчені, це не тільки завоювання світу, але зрештою і всесвіту. За кілька місяців ми зможемо дати рейхові зброю, яка знищить Англію, а не пізніше 1948 року ракета, запущена з Європи, досягне Нью-Йорка, Детройта і Пітсбурга».

Як відомо, Англія вела виснажливу боротьбу з ФАУ-2. У цій боротьбі близько трьох тисяч англійських і союзних льотчиків наклали головою. Але ніхто й ніколи не підраховував, скільки загинуло тих, хто в підземеллях «Дори» мужньо боровся за те, щоб смертоносні ФАУ-2 не долітали до Англії. Як стало відомо після війни, в концтаборі «Дора» загинуло понад п'ятдесят тисяч в'язнів, не рахуючи кільканадцяти тисяч вивезених звідти в Майданек і там знищених. В жодного в'язня страхітливого підземного концтабору не було шансів вижити. Однак вони боролися. Їхньою зброєю були диверсії, масові акти саботажу. Дійшло до того, що в'язні передавали один одному досвід, як треба робити неполадки в складних механізмах, щоб їх не помітили навіть працівники технічного контролю. Есесівці казилися від люті, катували, розстрілювали, однак ті, що залишалися в живих, продовжували героїчну боротьбу. В результаті цієї боротьби п'ять тисяч ФАУ не долетіли до цілі. Неважко уявити, що б вони зробили, якби впали на Англію. Та цей подвиг в'язнів «Дори» в Англії чомусь і досі замовчують.

Масове шкідництво, саботаж і диверсії провадилися не стихійно. В'язні «Дори» створили міцну підпільну організацію, якою керував німецький комуніст