Читати книгу - "Регент. Право сильного, Анні Кос"

Глава 33.1

***

— Я був про Вас кращої думки, — Зафір гнівався і навіть не намагався стримувати лють. — Як можна було пригріти на грудях зрадника, не відчути обману, а після — ще й занапастити єдину людину, яка мала безцінні відомості? Запитали б краще мене, перш ніж зважуватися на крайні заходи!

— Він би видав нас! — Джаліл валі Шаб щосили намагався не виказати обурення. — У мене не було можливості не те, що поговорити з Вами, а навіть передати записку. Сьогодні перший день, як мешканцям гарему дозволили знову виходити в місто. Рішення потрібно було приймати швидко, і я його прийняв.

— Навіть якби видав, ми б усе заперечували. Та й Ульф Ньорд не так дурний, щоб не зрозуміти: ми не сидимо склавши руки. Та ось заковика: звинуватити нас немає в чому. Лорд Анвар приділив зайву увагу ясновельможній імператриці за нашого повного схвалення? Смішно! За це не відправлять на ешафот. А ось за вбивство і замах — цілком можуть. Ваше боягузтво і недалекоглядність нам дорого коштуватимуть.

— Що будемо робити? — лорд Вафі обперся об підлокітники крісла і задумливо поклав голову на переплетені пальці рук.

— Продовжувати, зрозуміло, — Зафір різко розвернувся до співрозмовників. — Лорде Анваре, Ви ж не відмовитеся від нашої домовленості? Розумію, сьогодні Вам дісталося, і Ви маєте право вийти з гри, але...

— Ні, — молодий аристократ, який лежав на м'якому ліжку, був блідий, але страшні пухирі завдяки цілющому впливу магії жерців уже почали потроху зникати з його обличчя. — Я ціную вашу довіру і надану мені високу честь. До того ж ясновельможна пані напрочуд гарна і чуйна жінка, її прихильність буде мені найвищою нагородою. Думаю, ще кілька днів — і я повернуся до своїх обов'язків.

— Чудово. А Ви, шановний Джаліле, нарешті надайте лорду Анвару всю необхідну інформацію: про звички, смаки, інтереси ясновельможної пані. Все, аж до улюбленого кольору та вподобань у їжі. Будь-яка дрібниця може стати корисною. І більше не смійте втручатися у справи державного значення!

— Я рятував наші життя, — процідив старший євнух. — Боюся, благородний пане, гнів затуманив Ваш розум аж занадто. Гарячковість до добра не доводить, а у Вашому віці це вдвічі небезпечніше.

— Чхати я хотів на вік! — блиснув очима Зафір.

— Наше спільне завдання — це знайти зрадника, — холодний спокій Вафі злегка остудив запал тих, хто сперечалися. — Справжнього зрадника, який загрожує цілісності імперії та нашим планам. Це єдина важлива справа. Лорде Анваре, Ви ж були там сьогодні, бачили цю магію, можете хоч щось сказати про неї?

Молодий аристократ нахмурився і по обличчю його промайнула тінь страху.

— Ніколи раніше не бачив подібного: найпотужніше плетіння, майстерний рівень, та й у кого може бути стільки вогню, щоб наситити структуру закляття? Мені пощастило опинитися поруч із ясновельможною пані та відвести удар хоча б частково. А втім... — він замовк, немов у сумнівах.

— Продовжуйте, — вимогливо вимовив Зафір.

— Це лише мої припущення, — Анвар заговорив квапливо і ніяково, переводячи погляд з одного співрозмовника на іншого. — Але що, коли в нападі винен той, хто у всіх на видноті? У верховного жерця була можливість захистити імператрицю, але він нею не скористався. Так, йому добряче дісталося від вибуху, але його вогонь сильніший, ніж в інших, і навіть найстрашніші рани на його тілі незабаром затягнуться без сліду. А, між іншим, це вже другий раз, коли Іліяс опиняється підозріло близько до сім'ї Фарріт під час замаху. Спершу Аділь, тепер Арселія, чи не забагато збігів? — він замовк.

— Іліяс — досвідчений маг, у нього є доступ до архівів храму. І його сила останнім часом збільшується, — Вафі не звинувачував, просто розмірковував уголос. — Можливо, регент дійшов тих самих висновків, але в нього немає доказів? Звідси й прохолодність, що виникла між ними останнім часом.

— Мала рада може висунути Іліясу звинувачення, — Зафір наповнив келих водою та одним духом осушив його. — Вимагати арешту.

— І спровокує ще більші руйнування, — Анвар похитав головою. — Якщо верховний жрець і є наш ворог, то бити треба без попередження й напевно.

— А якщо ні? — лорд Вафі відкинувся в кріслі та навіть прикрив очі. — Позбудемося найдосвідченішого мага імперії?  

— Його завжди можна замінити. Адже колись Іліяс зайняв місце попередника, жерця Діяра, який загинув від руки ясновельможного Сабіра.

У кімнаті повисло важке мовчання. Зрештою, лорд Вафі вимовив:

— Неприємно це визнавати, але лорд Анвар правий. Ціна помилки надто висока. Краще я засуджу до смерті невинну людину, ніж допущу загибель ясновельможної сім'ї і неминучу сутичку за трон потім.

— Згоден, — Зафір важко зітхнув і сів у крісло. — Хотілося б мені, щоб усе склалося інакше, але вибір і справді невеликий. Зараз слушна нагода, верховний жрець ще занадто слабкий, зволікати немає сенсу. Але я повинен поставити регента до відома.

— Він не буде проти? — засумнівався Вафі.

— Скажу, коли знайду слушний час. Він зрозуміє, що це вимушений захід, я впевнений.

— Хай буде так, — кивнув Вафі.

— Хай буде так, — відповіли йому безладним шепотінням.

Лорд Анвар втомлено відкинувся на подушки, Зафір вар Іяд підвівся на ноги:

— Мені час іти. Пізня година.

— Я проведу, — господар будинку піднявся слідом. — Панове, впевнений, що вам знайдеться про що поговорити. А поки прошу вибачення, ми вас залишимо.

Варто було їм покинути кімнату, як молодий аристократ повернувся до євнуха, який зберігав похмуре мовчання.

— Шановний Джаліле, мені щиро шкода, що лорд Зафір дозволив собі цей спалах гніву. Благаю пробачити йому таку поведінку, впевнений, що в усьому винні сьогоднішні події. Саме вони підірвали незмінний спокій благородного представника найстарішого роду.

— Дякую, лорде Анваре, — Джаліл встав і низько вклонився, притиснув руку до грудей. — Ваші слова здатні зцілити не лише уражене самолюбство, але й поранену душу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍