Читати книгу - "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва"

Як раптом Аліна обурено б'є мене чолом.

- Дарський! Не смій! Білявку свою цілуй! Я не зможу тебе з нею ділити. Ніколи не зможу. Краще відчепися та взагалі не рятуй!

Е-е... як не рятуй?!

Навіщо мені цілувати білявок? З якого такого щастя?

Зрозумів, що руки коханої розв'яжу. І ніжки розв'яжу. Велика ймовірність, що отримаю потім. Тому поводжу себе варварськи, тобто, по-ведмежому. Дівчину відвоював. Поцілунок заберу! А то раптом потім ще довго шансу не буде.

Накидаюся на губи Алінки, м-м... які солодкі. Вона обурливо сопе, смикається, але ось уже схлипує та відповідати на мій поцілунок. Мій дах зносить до космосу. Вся ця наша розлука, минулі помилки та змова плавців, все разом накриває і не дає навіть задуматися, що майбутнє буде... але окремо для нас.

О ні, я заперечую! Один поцілунок після розлуки багато про що говорить. Почуття палають ще сильніше. У мене то взагалі справа наближається до вибуху в штанях.

Терміново відстороняюся. Нагадую собі, де ми і чому. Місця після ударів, теж непогане нагадування. От поверну Алінку і все, зацілую до неможливості, але нехай це буде подалі звідси.

Руки коханої я розв'язав. Мене ж цими руками штовхають.

Ногами не штовхають, але сильно впираються.

Бачте, не хоче Зірочка, щоб я ніс її.

- Білявку носи! Ведмежара ти непостійний!

- Хоча б скажи, яку білявку?

- Ту, що казав, була до мене. Мабуть, і після, і одночасно, і взагалі не тільки вона.

- Зірочко, ми зараз поїдемо в лікарню. Перевіримо тебе, - серйозно непокоюся. - Згадай добре, що робили плавці?

- Вони виявилися мерзотниками, особливо Гліб, - ось тут я згоден з Аліною. - Але ж я кохаю тебе, адже знову тобі збиралася повірити, - схлипує, а я обіймаю міцніше.

Мене відганяти марно, все одно тримаю свою Зірочку, гладжу по волоссю, і відпускати взагалі не збираюся.

Аліна про все розповідає. Слухаю далі, як спритно Гліб заманив її в пастку. Знав адже на що треба натиснути. Дякувати, щуру-Денису, все чітко доповідав.

- Вчора я був на тренуванні. Потім з Назаром шукали аноніма. Ще на стажування заїжджав до батька. Ні, вчора точно повз, - замислююся, пригадуючи минулі дні. Стільки всього, що незначні епізоди стираються. - Згадав!

- Згадав, як цілувався з нею? - Алінка тут же брикається.

- Ні-ні, - міцніше притискаю до себе. - Згадалося, як тиждень тому я вийшов після тренування зі спортзалу. До мене підбігла колишня, налетіла і давай скаржитися, що у неї гроші вкрали, доїхати не може додому, скиглила так жалібно. Я отетерів у першу мить, тоді вона, схлипуючи, обніматися полізла. Потім її хваткі руки на місце повернув. Викликав таксі, проїзд оплатив і відправив додому. Їй гроші були потрібні, а не поцілунок. А мені поцілунок і все-все - лише з тобою, кохана.

- Тоді... тоді звідки у Гліба таке переконливе фото тебе з нею?

- А це, схоже, питання до зрадника. Він теж перебував у той час у спортзалі, бачив, коли я виходив. Ти багато пропустила на вечірці. Насправді анонімні записки…

У двері вимогливо стукають.

- Міхо, ти як там? - запитує Арс. - Шлюбну ніч ще не влаштував? А то твій батько приїхав з бійцями зі спецпідрозділу. Плавців треба вантажити в акваріум. І Аліні давати ще свідчення.

- Зараз вийдемо. У моєї дівчини шок. Треба ж було заспокоїти, - відповідаю, сам не помітивши, як почав розтирати її руки після грубих мотузок.

Начебто не давала до цього, відштовхувала, а потім якось вийшло так. І погляд у неї потеплішав.

- Мишко!

- Що? Не можна казати "моєї дівчини"? Вибач, але я не можу змусити себе думати про тебе по-іншому.

Алінка важко зітхає, торкаючись моєї розбитої брови кінчиками пальців.

- Не можна нам розлучатися, - хитає головою. - Он, до чого дійшло! Мені було погано без тебе, нестерпно погано. Варто було уявити тебе з іншою дівчиною, то взагалі затьмарився розум і приїхала з Глібом на вечірку.

- Ніякої іншої дівчини немає у мене. А з тією білявкою, отже, ще розібратися доведеться. Тепер мені не здається наша зустріч випадковістю.