Читати книгу - "Homo Deus"

і стилів поведінки, які вона накопичувала й розвивала на шляху до об’єднання. Наші сучасні комори заповнені зерном із Близького Сходу, картоплею з Анд, цукром з Нової Гвінеї та ефіопською кавою. Подібним чином наші мови, релігії, музика й політика сповнені реліквіями з усієї планети.

Якщо людство — справді єдина система обробки даних, що в цієї системи на виході? Датаїсти сказали б, що її вихідним сигналом буде створення нової, ще ефективнішої системи обробки даних, що називатиметься «інтернет для всього». Коли цю місію буде виконано, Homo sapiens зникне.

ІНФОРМАЦІЯ ХОЧЕ БУТИ ВІЛЬНОЮ

Як і капіталізм, датаїзм теж почався як нейтральна наукова теорія, однак нині він перетворюється на релігію, що претендує на право визначати погане й хороше. Найвищою цінністю в цій релігії є «потік інформації». Якщо життя — рух інформації і якщо ми вважаємо, що жити — це добре, то виходить, що ми повинні поглиблювати й розширювати потік інформації у Всесвіті. Згідно з датаїзмом людське сприйняття не є священним, і Homo sapiens не є вершиною творення чи предтечею якогось майбутнього Homo deus. Люди — просто інструменти для створення «інтернету для всього», що в кінцевому підсумку може поширитися з планети Земля й завоювати всю галактику й навіть увесь Всесвіт. Ця космічна система обробки даних буде чимось на зразок Бога. Вона буде всюди й контролюватиме все, а люди призначені влитися в неї.

Ця концепція нагадує деякі традиційні релігійні уявлення. Так, індуїсти вірять, що люди можуть і повинні об’єднатися у загальну душу космосу — атман. Християни вірять, що після смерті святі зіллються з нескінченним благом Бога, тоді як грішники відріжуть себе від його присутності. Дійсно, у Кремнієвій долині пророки датаїзму свідомо використовують традиційну месіанську мову. Наприклад, Рей Курцвейл назвав книжку своїх пророцтв «Сингулярність поруч», що співзвучна словам Іоанна Хрестителя «наблизилось Царство Небесне» (Євангелія від Матвія 3:2).

Датаїсти пояснюють тим, хто все ще поклоняється смертним із плоті й крові, що вони надто прив’язані до застарілої технології. Homo sapiens — застарілий алгоритм. Урешті-решт, яка перевага людей перед курчатами? Лише та, що в людях інформація протікає за значно складнішими структурами. Люди поглинають більше даних і обробляють їх за допомогою кращих алгоритмів, аніж курчата. (Повсякденною мовою це означає, що люди апріорі мають глибші емоції й значно вищі інтелектуальні здібності. Однак пам’ятайте, що, згідно із сучасною біологічною догмою, емоції й інтелект — це просто алгоритми.) Якщо ж ми створимо систему обробки даних, яка може сприйняти ще більше даних, аніж людська істота, і обробити їх ефективніше, то чи не стане ця система вищою за людей так само, як люди вищі за курчат?

Датаїзм не обмежується простими пророцтвами. Як і будь-яка релігія, він має свої практичні заповіді. Перше і найважливіше: датаїсти повинні максимізувати потік даних, приєднуючи дедалі більше джерел і виробляючи та споживаючи дедалі більше інформації. Подібно до інших успішних релігій, датаїзм теж місіонерський. Його друга заповідь полягає в тому, щоб з’єднати все в одну систему, включно з єретиками, які не хочуть приєднуватися. «Все» означає дещо більше, аніж просто людей. Це означає кожну річ. Звичайно, наші тіла, і, крім того, автомобілі на вулицях, холодильники на кухнях, курчата у їхніх курятниках і дерева у джунглях — усе має бути під’єднаним до «інтернету для всього». Холодильник відстежуватиме кількість яєць у коробці й інформуватиме курятник, коли потрібна нова поставка. Автомобілі розмовлятимуть між собою, а дерева в джунглях повідомлятимуть про погоду й рівень двоокису вуглецю в повітрі. Ми не повинні залишити нічого у Всесвіті, що було б від’єднано від великої мережі життя. Вважатиметься гріхом блокування потоку даних. Що таке смерть, як не умова, за якої інформація не протікає? Тож датаїзм возвеличує свободу інформації як найбільше благо для всіх.

Людям рідко вдається створити цілковито нову цінність. Останній раз це трапилося у XVIII столітті, коли іуманістична революція почала проповідувати підривні ідеали свободи, рівності й братерства людей. Після 1789 року, попри численні війни, революції й повстання, люди не змогли запропонувати жодної нової цінності. Усі наступні конфлікти й битви точилися або в ім’я цих трьох гуманістичних цінностей, або в ім’я ще старіших, таких як поклоніння Богові чи служіння нації. Датаїзм — перший з 1789 року рух, що створив абсолютно нову цінність — свббоду інформації.

Ми не повинні плутати свободу інформації зі старим ліберальним ідеалом свободи висловлювань. Свобода висловлювань була дана людям і захищала їхнє право думати і говорити те, що вони хочуть, разом із правом тримати язик за зубами, а думки при собі. Свобода ж інформації надається не людям. Вона надається інформації. Ба більше, ця нова цінність може зазіхнути на традиційну людську цінність свободи висловлювань, віддаючи перевагу праву інформації вільно поширюватися над правом людей привласнювати дані і обмежувати поширення інформації.

Датаїзм отримав свого першого мученика, коли Аарон Шварц, двадцятишестилітній американський хакер, її січня 2013 року покінчив життя самогубством у своїй квартирі. Шварц був рідкісним генієм. У віці чотирнадцяти років він допоміг створити критично важливий протокол RSS. Шварц також твердо вірив у свободу інформації. У 2008 році він опублікував «Маніфест повстанців вільного доступу», у якому вимагав вільного й необмеженого потоку інформації. Шварц говорив: «Ми маємо отримувати інформацію, хоч де б вона зберігалася, копіювати її й ділитися нею з усім світом. Маємо брати те, що виходить за межі копірайта, і додавати його до архіву. Ми повинні купувати секретні бази даних і викладати їх у мережу, скачувати наукові журнали і завантажувати їх у мережі файлообмінників. Ми мусимо боротися за Право Вільного Доступу».

Слова Шварца дорогого вартували. Його дратувало те, що цифрова бібліотека JSTOR брала плату зі своїх клієнтів. JSTOR зберігає мільйони наукових праць і досліджень та вірить у свободу висловлювань вчених і видавців журналів. Сюди ж входить свобода брати гроші за право прочитати їхні статті. Згідно зі JSTOR, якщо я хочу отримувати плату за ідеї, які створив, це моє право. Шварц думав інакше. Він вірив, що інформація хоче бути вільною, що ідеї не належать людям, які їх сформулювали, і що неправильно ховати дані за стінками й брати вхідну плату. Він використовував комп’ютер Массачусетського технологічного інституту, щоб отримувати доступ до JSTOR, і закачував сотні тисяч наукових праць, які збирався викласти в інтернет, щоб кожен міг вільно їх читати.

Шварца заарештували й віддали до суду. Коли він зрозумів, що