Читати книгу - "Людина розумна"

42. та 43. Реклама відправки до Каліфорнії на початку золотої лихоманки (вверху).

Процесор Intel Pentium II (знизу). 1849 року багатства Каліфорнії базувалися на золоті. Сьогодні вони базуються на кремнії. Але, тоді як у 1849-му золото дійсно лежало в каліфорнійському ґрунті, справжні скарби Кремнієвої долини замкнені в головах спеціалістів із високих технологій

Щоб задовольнити як оптимістів, так і песимістів, можна підбити підсумок словами, що ми перебуємо на порозі одночасно раю та пекла, знервовано тупцяючи між входом до одного та передпокоєм іншого. Історія поки не вирішила, де ми опинимося в кінці, і низка збігів все ще може підштовхнути нас у будь-якому з цих напрямків.

19. І жили вони довго та щасливо

Останні 500 років стали свідком разючої низки революційних змін. Земля була об’єднана в єдину екологічну та історичну сферу. Економіка пережила надзвичайне зростання, і сьогодні людство насолоджується багатствами, про які колись розповідалось лише в казках. Наука та Індустріальна революція надали людству надлюдські можливості та практично невичерпні запаси енергії. Соціальний лад повністю трансформувався, як і політика, повсякденне життя та психологія людей.

Але чи стали ми щасливішими? Чи перетворилося багатство, яке людство накопичувало протягом останніх п’яти століть, на нову задоволеність? Чи відкрило нам виявлення невичерпних запасів енергії невичерпні поклади блаженства? Озираючись ще далі назад, чи зробили приблизно сімдесят буремних тисячоліть після Когнітивної революції світ кращим місцем для проживання? Чи був Ніл Армстронг, відбиток ноги якого залишився неушкодженим на безвітряному Місяці, щасливішим за безіменного мисливця-збирача, який 30 тисяч років тому залишив відбиток своєї долоні на стіні печери Шове? Якщо ні, то який сенс був у розвитку сільського господарства, міст, писемності, грошових одиниць, імперій, науки та промисловості?

Історики рідко переймаються такими питаннями. Вони не питають, чи були громадяни Уруку та Вавилону щасливішими за своїх предків мисливців-збирачів, чи розквіт ісламу зробив єгиптян більш задоволеними їхнім життям, або як вплинув відхід європейських імперій в Африці на щастя багатьох мільйонів людей. А проте це одні з найважливіших питань, на які тільки можна шукати відповіді в історії. На жаль, більшість нинішніх ідеологій та політичних програм базуються, скоріше, на непереконливих ідеях щодо справжнього джерела людського щастя. Націоналісти вірять, що для нашого щастя необхідне політичне самовизначення. Комуністи переконані, що всі були би задоволені під диктатурою пролетаріату. Капіталісти дотримуються думки, що лише вільний ринок може гарантувати найбільше щастя найбільшої кількості людей шляхом досягнення економічного зростання та матеріального добробуту, а також навчання людей бути самодостатніми та підприємливими.

Що могло би статись, якби серйозні дослідження спростували ці гіпотези? Якщо економічне зростання та самодостатність не роблять людей щасливішими, у чому ж тоді перевага капіталізму? А якщо виявиться, що піддані великих імперій загалом щасливіші за громадян незалежних держав і що, наприклад, алжирці були щасливішими за часів французького правління, ніж за часів власного? Що би це сказало про процес деколонізації та цінність національного самовизначення?

Усе це гіпотетичні можливості, бо досі історики уникали порушення таких запитань – не кажучи вже про відповіді на них. Вони дослідили історію майже з усіх точок зору – політики, суспільства, економіки, гендеру, захворювань, сексуальності, їжі, одягу, – але рідко зупинялися на питанні впливу цих аспектів на просте людське щастя.

Хоча мало хто вивчав довготривалу історію щастя, майже кожен учений та обиватель має туманне переконання щодо неї. Так, вважається, що людські можливості збільшувалися протягом усієї історії. Оскільки люди загалом використовували свої можливості для пом’якшення бід та здійснення намірів, з цього випливає, що ми повинні бути щасливішими за наших середньовічних предків, а вони мають бути щасливішими за мисливців-збирачів кам’яної доби.

Але такий прогресивний підхід переконує не всіх. Як ми вже бачили, нові здібності, моделі поведінки та навички не обов’язково ведуть до кращого життя. Коли люди навчились обробляти землю під час Сільськогосподарської революції, їхня колективна здатність формувати довкілля збільшилась, але багато людей стали більш чужими одне одному. Селянам доводилося працювати важче, ніж збирачам, щоб добути менш різноманітну та поживну їжу, причому вони були значно більш беззахисними перед хворобами та експлуатацією. Так само, поширення європейських імперій значно збільшило колективні можливості людства за рахунок циркуляції ідей, технологій та товарів, а також відкриття нових торговельних шляхів. Але це навряд чи було доброю новиною для мільйонів африканців, індіанців та австралійських аборигенів. Ураховуючи доведену схильність людей до неправильного використання можливостей, здається наївним вірити, що щасливішими людей робить більша кількість одягу та взуття.

Деякі опоненти цього погляду займають діаметрально протилежну позицію. Вони стверджують, що існує зворотна кореляція між людськими можливостями та щастям. На їхню думку, можливості розбещують. У міру того, як людство здобувало дедалі більше можливостей, формувався холодний механістичний світ, який не підходить для задоволення наших справжніх потреб. Еволюція пристосувала наш мозок та тіло до життя мисливців-збирачів. Перехід спершу до сільського господарства, а потім до промисловості прирік нас на неприродне життя, не здатне забезпечити повний прояв наших внутрішніх схильностей та інстинктів, а тому не може задовольнити наші найглибші прагнення. Ніщо в комфортабельному житті міського середнього класу не може зрівнятися з диким азартом та щирою радістю, які відчувала група мисливців-збирачів під час успішного полювання на мамонта. Відповідно, кожен новий винахід стає лише новим кілометром, що відділяє нас від Райського саду.

Але це романтичне наполягання на баченні темної тіні за кожним винаходом є так само догматичним, як і віра в невідворотність прогресу. Можливо, ми й відірвані від нашого внутрішнього мисливця-збирача, але не все так уже й погано. Наприклад, протягом останніх двох століть сучасна медицина зменшила дитячу смертність з 33 до менш ніж 5 %. Чи може хтось сумніватися, що це зробило величезний внесок до щастя не лише тих дітей, які інакше би померли, але й їхніх рідних?

Існує і проміжна, ще цікавіша позиція. До Наукової революції не було жодної чіткої кореляції між можливостями та щастям. Середньовічні селяни, можливо, дійсно жили гірше за своїх попередників мисливців-збирачів. Але в останні кілька століть люди навчилися використовувати свої здібності мудріше. Тільки одним прикладом є досягнення сучасної медицини. Серед інших безпрецедентних здобутків можна назвати різке зниження рівня насильства, практичне зникнення міжнародних війн