Читати книгу - "Непосидючі покійнички"

— Одне слово — здох Максим — і ікс з ним, — буркнув Старий.

— Ви щось сказали, товаришу підполковник?

— Приказку, товаришу генерал. Малолітні хулігани навчили.

— Ну, якщо наш ветеран жартує, то питань і заперечень немає. Працюйте, товариші, але так, аби вас особливо не помічали.

Я хотів ляпнути в стилі булгаковського Воланда: «Сеанс чорної магії закінчено. Маестро, вріжте, будь ласка, який-небудь маршок». Але тільки прикусив язика.

Від автора:

Вбивства під прикриттям ворожби у ті далекі роки були такою екзотикою, що «Справу Музиканта» заховали за грифом найвищої секретності. Щоправда, дехто з постійних відвідувачів тенісних кортів раптом перестав там з’являтися. Напевне, поміняли хобі…

Що ж до чорної магії, приворотів, наворотів, присушки, відсушки та іншого зурочення, то сьогодні це не дивина, а одна з нових професій. Чи старих?.. В усякому разі, на наші часи Музикант міг би спокійно працювати навіть під ліцензією Міністерства охорони здоров’я як «чаклун-екстрасенс у сорок восьмому поколінні». Лише нещодавно у цієі публіки почали вимагати довідку від психіатра. Але хто ті довідки пише і хто їх читає?

Вбивства на замовлення під виглядом самогубств теж нікого не дивують. У пресі було — в Миколаєві пов’язали банду. Вбивали самотніх людей, імітуючи суїцид, а потім підробляли документи на їхнє житло. Зверніть увагу — навіть не в столиці, а лише в обласному центрі.

Великий теніс у Незалежній Україні перестав бути привілеєм номенклатури. Будь-хто може сьогодні прийти на описані в повісті тенісні корти і помахати ракеткою — за помірну ціну.

Що ж до мого друга Олекси Сироти, то з роками я все частіше і частіше замислююсь: чи не зурочив його тоді хтось по-справжньому?

Оглавление Наш друг Олекса (або від авторів) Прищепка на хвості Непосидючі покійнички Кава по-диявольськи