Читати книгу - "Нестор Махно"

174
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 30
Перейти на сторінку:
про наступ на Крим. Полки розгорталися в окремі бригади: Херсонську (тисяча бійців) з метою наступу на Миколаїв — Херсон. Київська група (500 бійців) йшла на південь Київщини для формування київського корпусу. Колона Калашникова не виконала повністю свого стратегічного завдання — тільки 8 жовтня вона почала облогу Катеринослава, захопивши Славгород і Синельникове.

Найбільших успіхів досягла Центральна махновська колона, де були сконцентровані головні сили кавалерії та артилерії. 2 жовтня ці частини захопили Софіївку. Білі гарнізони Олександрівська та Нікополя, силами до 2 тис. багнетів, спробували «ліквідувати махновську банду». Однак, не розрахувавши сил, змушені були самі капітулювати. Більшість мобілізованих білими бійців цього загону вступили до армії Махна. З них Махно створив повстанську групу Матяша (1500 бійців). Цій групі було наказано тримати оборону в районі П’ятихатки — Долинська. Основні сили Махна були спрямовані на штурм Олександрівська, який обороняли батальйон білої піхоти, ескадрон кавалерії, кілька рот гімназистів (тисяча бійців). 5 жовтня вся кіннота Махна увірвалася до Олександрівська. Наступного дня кінні бригади Щуся й Коляди та 3-й корпус Гавриленка вийшли з Олександрівська на Схід, 6 жовтня вони з боєм зайняли Оріхів, обійшли Катеринослав зі сходу, захопили Чаплине і Лозову. На ст. Пологи махновці Центральної групи зустрілися із першим серйозним опором білих (піхотний полк та 3 тис. шабель). Після чотиригодинного бою махновці захопили до тисячі полонених і 9 вагонів набоїв. Махно на чолі Катеринославського корпусу вирушив далі на схід.

6 жовтня з Олександрівська на схід до Азовського моря вирушив махновський Азовський корпус Удовиченка. 8 жовтня частини цього корпусу оточили Бердянськ. 2 тис. білих уперто обороняли місто протягом п’яти годин, але не витримали махновського тиску. Залишки денікінців утекли на косу, що виходила в Азовське море на 20 км, де знаходився так званий «Варшавський арсенал». Махновці прагнули захопити всі запаси арсеналу, однак випадковий гарматний набій призвів до грандіозного вибуху арсеналу. Від детонації одного складу мін вибухнули всі сусідні склади. Ці вибухи розірвали кілька сотень білогвардійців та ліквідували всі військові запаси. Але й вцілілі в Бердянську трофеї були значні: 2 тис. артилерійських набоїв, 3 мільйони набоїв для гвинтівок, 50 кулеметів, 5 панцерників, 16 гармат, аероплан. Махновська авіація, а була й така, налічувала у жовтні 1919 р. три справні літаки.

Азовський корпус просувався до Маріуполя, і вже 14 жовтня повстанці захопили цей важливий промисловий центр. Маріуполь захищала артилерія англійської морської ескадри, що завдала серйозної шкоди махновцям. Протягом 15—18 жовтня махновці найбільш інтенсивно просувалися у східному напрямку. Тоді 2-га кавбригада махновців зайняла ст. Новоазовськ, що знаходилася за 65 верст від Таганрога, де була ставка Добровольчої армії. Махно мріяв захопити Таганрог та вийти в донські степи, щоб підняти донських та кубанських козаків проти їхніх білогвардійських командирів. Махновці підійшли до околиць ст. Волноваха, де знаходилася головна артилерійська база Добровольчої армії. Два ескадрони махновської кінноти увірвалися до Волновахи, однак не змогли підірвати склади і захопити станцію. Махновці захопили Юзівку і протягом трьох днів утримували місто. Повстанці зайняли Павлоград та Новомосковськ. Генерал Соколов писав: «Усюди панувала паніка. Панікували іноземні місії, панікували штабні пані, деякі встигли евакуюватися. Спішно збирали офіцерів. Говорили, що загони Махна займають Маріуполь і що махновці знаходяться за 80 верст від Таганрога. Сил, які б можна було їм протиставити, майже немає...»

Останнім актом переможного рейду махновців можна вважати захоплення губернського центру Катеринослав. Близько трьох тижнів Катеринослав був обложений махновцями. До штабу Махна прибула делегація робітників Катеринослава з проханням об’єднати зусилля махновців та робітничих загонів (близько тисячі бійців) для захоплення Катеринослава. Члени махновської ради були проти штурму Катеринослава, запевняючи, що основні сили треба кинути на східний махновський фронт, звідки вже наступали білі. Але Махно наполіг на негайному штурмі міста. 23—27 жовтня махновці безуспішно штурмували Катеринослав. Під виглядом селян, що їдуть на возах із навколишніх сіл на недільний базар, махновці пробралися до міста, сховавши під капусту та кавуни свої кулемети та гвинтівки. Зайшовши до центру міста і зайнявши таким чином стратегічні пункти в різних частинах міста, махновці за умовним знаком почали штурм владних установ. Кулеметна стрілянина в центрі міста призвела до паніки серед денікінців. Одночасно це було сигналом до загального штурму. 28 жовтня Катеринослав захопили 4 тис. махновців, до яких приєдналися робітничі загони. Зведена дивізія білих та бригада міської варти втекли до Верхньодніпровська.

З допомогою повстанських загонів отаманів Кацюри, Келеберди, Блакитного махновський штаб сформував Середньодніпровську групу (2,5 тис. бійців). Полтавська група Хрестового (1500 бійців) мала розгорнутися в Полтавський корпус. У районі Путивля повстанську боротьбу очолював анархіст Шуба, який одним з перших висунув гасло «Ради без комуністів». Штаб Махна планував формування Чернігівської повстанської групи Шуби з 3 тис. повстанців. Боротьбисти Катеринославщини і Полтавщини в оперативному плані підпорядкували свої повстанські загони штабу Махна. Окрім Повстанської армії махновців, до якої на 17 жовтня входили приблизно 60 тис. повстанців, верховенство Махна та ідеологію махновського руху визнавали ще близько 20 тис. повстанців України. Повстанську армію України передбачалося перейменувати в Українську радянську армію, основою якої мали стати махновці. Махновці та боротьбисти вважали, що ця армія стане гарантом незалежності Радянської України та її рівноправності в стосунках з РРФСР. Згідно з угодою, боротьбистам надавалася можливість участі у редагуванні махновської газети українською мовою «Шлях до волі».

10 жовтня, коли Повстанська армія, пройшовши з боями близько 450 км, звільнила свої рідні землі, Махно вирішив, що більша частина справи зроблена і можна перепочити. Він оголосив тижневу відпустку по армії для 2/3 особового складу, які на той час безпосередньої участі в боях не брали. У Гуляйполі та навколишніх селах почалися весілля та святкування перемоги. У Гуляйполі оточення Махна святкувало день народження батька. Махно здійснював об’їзд своїх володінь, насолоджуючись здравицями на свою честь. «П’яний тиждень» підірвав дисципліну і відволік керівництво рухом від планування воєнних операцій та організації тилу. На початок білогвардійського контрнаступу багато махновських відпускників ще не повернулися до своїх частин.

В атмосфері широкої підтримки армії махновців з боку українського селянства ідеологи махновців проголошували: «Наші прапори повинні тріпотіти по всій Катеринославщині, Харківщині, Полтавщині, по Донецькому басейнові <...> на всій території України, від крайньої півночі до крайнього півдня». Махно будував ще більш фантастичні плани: «...викинути денікінську наволоч з України, потому повалити в Росії комісародержавство, а там рушити на Захід».

На початку жовтня 1919 р. білі захопили Курськ,

1 ... 10 11 12 ... 30
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нестор Махно», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Нестор Махно"