Читати книгу - "Довбуш, Федькович Юрій"

class="p1" style="">«Ті гуцули пімстяться раз за мене!?»

А є ж ще гуцули́!? А гой, ви, жуси!

На прах сю вовчу печеру!!

 

Крик, рейвах і мотлох народу надворі. Усі притомні, Іван напереді, піднося топірці і обертаються до естради. На се виступає капітан з шаблев у руці на естраду, за ним кілька трабантів.

 

Капітан

Тут що?

 

Іван

(вириває му шаблю і просаджує го насмерть)

По Довбушеві тризна - а ти перший

На жир!

 

Трабанти

(втікаючи)

Втікайте!! Чорт!.. чорт!..

 

Іван

Щонайлютіший -

Котрий пресподнє вами ме гатити,

Аж доки зовсім го не загатить!

А гой, ви, гуцули́,- на прах, на грузь

Змієве се гніздо!..

 

СЬОМА СЦЕНА

 

 

Тривожний дзвін. Капітана віднося. Княгиня з челядев. Ті, що перше. Гуцули, окрім Івана, вступаються покірно направо і наліво - так, що середина подрі і ворота зовсім вільні.

 

Княгиня

Стій, бунтівнику!

Що хочеш?

 

Іван

Моєго вітця! А нє -

То твою душу!..

(Пускаєсь до княгині з шаблев.)

 

Довбуш

(ще за подрев)

Набік, гуцули!

(Убігає з Джиміром на подрю і мечесь межи Івана і княгиню.)

Ти що, о жусе, ти!? До жінки - шаблю!?

Пріч!!

(Тручає го назад.)

Кровйов се невісти хочеш ти

Обезчестити гуцульське ім’я?

 

Іван

Що!? Таже скорше ся тобі удасть

Пренайлютішому з усіх чортів

Найпроклятішу душу вирвати,

Як ляшку сю мені!

(Пускаєсь знов до княгині.)

 

Довбуш

(вириває му шаблю з рук і мече далеко від себе)

Пріч, кажу ти!

 

Хвиля. Княгиня відходить.

 

Іван

Як, лядський рабе ти?! Огиднику!

Отець отої ляхівки...

 

Довбуш

Казав

Вітця нам у желізній там печі

Живцем спалить - і мав до того право:

Він замок сей му запалив!

 

Іван

(як устеклий)

Отець мій -

Палій!? Се кровйов змиєш...

(Рве ніж і мечесь на Довбуша, котрий дається шибко вбік і єму ніж з рук вириває.)

 

Довбуш

Гуцули!

В’яжіть го!

 

Іван

(до гуцулів, котрі го в’яжуть)

Жуси! Тхори!

 

Довбуш

Пріч! За мнов!

 

Усі - пріч.

 

ВОСЬМА СЦЕНА

 

 

Секретар. Зараз відтак маршалок.

 

Секретар

І так похід мій славно розпочався,

Та і до бою головного і

Рішучого сегодня прийде ще.

Бо тигрис той старий, той воєвода,

Не устечеться, може, як дістане

Мій лист? Ще гірше, якби ся устік!..

І так, чим далі в ліс, тим більше дров!

Сегоднішня пароля пишесь: кров!

(Плеще в долоні)

Маршалку!

 

Маршалок

(виступаючи з кайданами в руці)

Чую!

 

Секретар

Чи післанці вже

Пішли за воєводов навздогін?

 

Маршалок

І мусили давно вже здогонити,

Бо, як я чув, то лиш півмилі відси

Наш воєвод в дорозі зупинений -

Хто зна, з якої там причини.

 

Секретар

Браво!

Трабанти же?

 

Маршалок

Котрі найвідважніші -

Стоя уже напоготові.

 

Секретар

Се

Ті кайдани?

 

Маршалок

Найслабші, що-м найшов.

Але аби на кождий спосіб бути

Безпечним - ще і понадпилював.

А сли єму в свій час одно слівце

Лиш шепнете...

 

Секретар

Я розумію. А

Що з не́штами?

 

Маршалок

Обі напоготові.

 

Секретар

Аби ж, як князь приїде, були зараз

Ми під руков!

 

Маршалок

Я розумію, а

Відтак знемиділи. Устекла Дзвінка

До встеклого Івана най летить,

Аби летів сюда підбичувати

В потребі свого брата; а циганці

Віддати хрест.

 

Секретар

Хороше! Тож до діла!

А скорше, бо вже й Довбуш там іде -

Передній кат старого воєводи!

 

Маршалок

А що не він - то вже Іван походить.

(Пріч.)

 

ДЕВ’ЯТА СЦЕНА

 

 

Довбуш. Той, що лишився.

 

Довбуш

Гарячий день!

 

Секретар

Та щоб на нім ся стало!

А добре, що-сь прийшов: княгиня хоче

З тобою говорити.

 

Довбуш

Та сегодня!?

 

Секретар

Сегодня, і то зараз!

 

Довбуш

Нє!

 

Секретар

(помішаний)

Та як же ж!?

 

Довбуш

Уперед хрест - тепер мене? Дзвінки!

Куда не ступиш - Дзвінка!

 

Секретар

Хто ж так сміє?

Она ж ні Дзвінці пара та ні Чорі!

А сли з тобов вна хоче говорити -

То про сегоднішній випадок, про

Івана божевільство.

 

Довбуш

О, мій брат!..

То ж буду мусив я - що бих не мусив

Ні за свій вік, ні грішну свою душу!

(Пріч - у замок.)

 

ДЕСЯТА СЦЕНА

 

 

Секретар

 

Секретар

(віддихнувши)

Уф!

Що ж тая людська доля зависима

Від примхи других примх! Я се будую

Цілий мій гордий многоважний план

На легкоумстві сего легкоума -

А він нараз ся витверезує,

Неначе чудо сталося! А ба!

Тепер тобі вже й чудо не поможе!

Тепер ти мусиш - дякувать брехні -

Гуляти так, як я тобі заграю,

Бо ти вже в сітці, льве мій молодий;

І скоро приведу тобі і тигра

Старого