Читати книжки он-лайн » Класика 📜🎩🎭 » Приказки, Руданський

Читати книгу - "Приказки, Руданський"

136
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 20
Перейти на сторінку:
cor­da! [19]

На, те­ля­ча мор­да!»




27 февр[аля]






СУХОДОЛЬСЬКИЙ





Згинув шлях­тич Су­хо­дольський,


Вже в костьолі тіло,


І з-під неб­ка ксьондз нав­ко­ло


Поглядає сміло.


Далі мо­ву за­чи­нає,


Тільки не по-польськи,


Зачинає по-ла­тині:


«Ubi Suc­ho­dols­ki?» [20]


І пог­ля­нув ще нав­ко­ло:


«Ubi Suc­ho­dols­ki?»


Далі ще раз кру­гом гля­нув:


«Ubi Suc­ho­dols­ki?»


Аж п’янич­ка їден слу­хав:


«Ubi» все та «ubi»,


Далі й ка­же: «Знаєш, ubi?


У чор­товій губі!»


«Lzesz, gal­ga­nie! [21] Він у бо­га! -


Ксьондз відповідає. -


Враз з свя­ти­ми йо­го хва­лить


І на ар­фу грає!»


А п’янич­ка по­хи­лив­ся,


За ліхтар узяв­ся.


«Та не знаю, хто з нас gal­gan, -


Сміло обізвав­ся, -


Бо покійник не знав то­го,


Як і дуд­ку взя­ти,


Та де йо­му пе­ред бо­гом


Ще й на ар­фу гра­ти?»








КСЬОНДЗІВ НАЙМИТ





Ксьондз і пані по­кой­ова


На мшу поспіша­ють,


На відході до по­кою


Слугу зак­ли­ка­ють.


І тут пані йо­му ка­же,


Щоб набіл заб­ра­ти


І ко­неч­не до обіду


На рин­ку про­да­ти.


А ксьондз йо­го по­си­лає


З квит­ком до Да­ви­да


Та узя­ти око м’яса


Каже йо­му в жи­да.


Пішов слу­га до Да­ви­да -


Не ску­рав нічо­го,


Виніс набіл про­да­ва­ти -


Не ста­ло і то­го.


Прибігає до костьолу,


Глядить свої пані,


Аж ксьондз як­раз на ту по­ру


Стоїть на ка­занні.


І так чу­ло мо­ву мо­вить:


«Czego ty, czlo­wi­ec­ze?


Czego chod­zisz, cze­go szu­kasz


Na tym marnym swi­ecie?» [22]


А слу­га на весь костьол:


«Та ж пані шу­каю!


Бо сме­та­на вся про­па­ла


І сам про­па­даю».


«Тс!.. Тс!..» А ксьондз го­во­рить:


«My nie wi­emy sa­mi,


Lecz co Da­vid na to po­wie,


Jego pos­luc­hamy!» [23]


«О, вже, па­не! - слу­га ка­же. -


Ваш Да­вид хо­ро­ший!


Не дам, ка­же, не дам м’яса -


Давай пер­ше гроші!»








ПЕКЕЛЬНА СМОЛА





Раз на мові ксьондз ка­зав:


«Не впи­вай­тесь, лю­ди!


На тім світі вам смо­ла


Замість ви­на бу­де!»


Ото який­сь і захтів


Смоли скуш­ту­ва­ти,


Каже собі два бич­ки


За де­неж­ку да­ти.


Випив один - не біда,


Другий ви­пи­ває…


Посмакував не­бо­рак,


Далі про­мов­ляє:


«Та гірка во­на, гірка!


А все ж не ту­жи­ти:


Як втяг­неться чо­ловік,


То й то бу­де пи­ти!»








МАЗУР НА СПОВІДІ





Сповідав ксьондз мо­ло­дий


Мазура ста­ро­го.


«Що ж,- пи­тає,- чуєш ти


За со­бою зло­го?»


«А нічо­го!.. Та і що ж


Злого чу­ти маю?


Чи в костьолі ко­ли був?


Чи корш­му ми­наю?


Слава бо­гу, гос­подь крив:


Того не бу­ва­ло…»


«Ах ти, грішни­ку та­кий!


Чи ж то­го ще ма­ло?


А ще більше? Мо­же, й звів


Чужую ди­тин­ку?»


«Хотів тілько - та ку­ди!


Не твоїх літ, син­ку!..»


Підірвався з місця ксьондз


Та хвать за чуп­ри­ну!


Та як йо­го роз­ма­хав -


Аж на­се­ре­ди­ну!


А той чу­ба за­гор­нув.


«Правда,- ка­же,- лю­ди.


Хто із блаз­ня­ми зай­де,


То й сам блаз­нем бу­де!»








МАЗУР У БОЛОТІ





Застряг ма­зур у бо­лоті,


Хуру підпи­хає


Та й до по­мочі До­ро­ту


Святу уп­ро­шає:


«Свята пан­но, - ка­же, - пан­но!


Святая До­ро­та!


Будь лас­ка­ва на­до мною,


Вирятуй з бо­ло­та!»


Ані з місця йо­го коні!


Нічого ро­би­ти,


Давай тоді An­to­ni­ego


На поміч про­си­ти.


Підпер ху­ру та як крик­нув:


«Swiety мій Ан­тоній!


Вирятуй хоч ти з бо­ло­та


Мої бідні коні!»


То від кри­ку коні рап­том


Рушили з бо­ло­та.


А він ка­же: «От що хло­пець!


Не то, що До­ро­та!»








КРИВА БАБА





Раз до ксьондза заб­ре­ла


Кривая на но­ги


І, бідная, на дітей


Просила підмо­ги.


А ксьондзові гро­шей жаль, -


Давай її вчи­ти,


Як каліці із дітьми


В білім світі жи­ти.


«Лучче, - ка­же, - ти нав­чись


Бабити, змов­ля­ти,


То й на се­бе, й на дітей


Будеш гроші ма­ти!»


«Де ж нав­чи­тись, па­не мій?


Дайте мені ра­ду!»


«Що учи­тись? Ти змов­ляй


Хоч так, для прик­ла­ду:


«Пробіг пес че­рез овес -


Не шко­ди­ло псові,


Най же шко­ди не бу­де


І то­му вівсові».


Пішла ба­ба - і ку­ди!


Як свя­та, ку­рує;


Пройшло уже кілька літ,


Ба, і ксьондз хо­рує;


Така ґуля, як ку­лак,


В горлі йо­му сіла…


Лічать-лічать дох­то­ри,


А все ґуля ціла.


Далі вдав­ся до бабів,


Нічого чи­ни­ти…


От при­хо­дить і кри­ва


Слабого лічи­ти.


Ксьондз, до ли­ха, вже за­був;


Вона не пи­тає,


Каже вий­ти з ха­ти всім,


Сама за­чи­нає:


«Пробіг пес че­рез овес, -


Не шко­ди­ло псові,


Най же шко­ди не бу­де


І то­му вівсові!»


Подивився сла­бий ксьондз:


«А, то ти, зо­зу­ля?»


Та як враз за­ре­го­тав -


Так і трісла ґуля!








РОЗУМНИЙ ПАНИЧ





Привіз дідич раз на свята


Зi школи сина


I не може натішитись,


Що вчена дитина.




Раз здибає гуменного


I тому хвалиться:


«Ото, - каже, - мій синочок


Як у школі вчиться!..




Та i розум, що за розум!


Як тобі, Іване?»


«А Meнi то щось не так-то


Здаеться, мій пане!




Бо якби наш панич мали


Розуму доволі,


То нічого їм би було


Вчитися у школі!»








МША





Здумав дідич помолитись,


Добрая душа!


Посилає до костьолу,


Чи правиться мша.




Пішов козак до костьолу,


О світі забув...


Подивився, роздивився,


Назад повернув...




«А правиться мша в костьолі?» -


Дідич запитав.


«А бог його святий знає! -


Козак відвічав. -




Мшить не мшить, музики грають,


А ксьондз coбi п’є:


Має бути, що i костьол


Жидам продає!..»








ПОЛЬСЬКИЙ I РУСЬКИЙ КІТ





Несе м’ясо руський кіт,


Польський вихилясом:


«Що ти, котику, несеш?»


А той каже: «М’ясо!»




Та як «М’ясо!» вимовляв,


М’ясо i упало,


I з ним польського кота


В минуті не стало.




Несе м’ясо польський кіт.


Руський i питає:


«Що ти, котику, несеш?»


«Mieso!»- відвічає.




I як «Miеso!» вимовляв,


To так стиснув зуби,


Що бідняка, руський кіт,


Лиш облизав губи.








ЗЕЛЕНИЙ ПЕС





Зайшов німець раз на бал,


3 панною сідає,


Мовчить-мовчить, далі раз


Сусідку питає:




«Чи зелений коли пес


Пані не здибала?»


«Та нi, - каже, - або що?» -


Німця запитала.




«Та нічого, - каже той, -


Я так лиш питався,


Бо з зеленим, пані, пес


I я не здибався!»








ЛИСТ





Іден дідич мав у школах


Кохану дитину,


Ото раз до неї й пише:

1 ... 10 11 12 ... 20
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Приказки, Руданський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Приказки, Руданський"