Читати книгу - "Контракт на нове життя, Анна Ліє Кейн"

6. Ліззі

Завідувачка навчального процесу була високою сухою жінкою. Зараз можна було лише здогадуватися, чи була вона в молодості гарною, чи навпаки. Куточки її рота тяглися до землі, навіть коли вона посміхалася, що бувало вкрай рідко. Її волосся було кольору перець із сіллю, в нашу останню зустріч вона збирала його у хвіст і робила пучок, а цього разу я побачила жінку короткостриженою. Вона зустріла мене на порозі свого кабінету:

- Елері Міоне! - Вигукнула Ліззі. - Я вже боялася, що ви знайдете причину чи можливість розірвати контракт. Проходьте, я рада вас бачити.

Я скромно посміхнулася, заходячи до кабінету, де пахло лавандою та книжковим пилом. У цьому приміщенні все залишилося так само як я запам'ятала. Книжкові шафи праворуч від столу, а полиці з теками документів – ліворуч. Посередині біля вікна стіл, заставлений книгами.

- Як ви дісталися, Елері? - спитала жінка тоном, який видавав її байдужість до цього питання. Вона підійшла до полиць з документами й почала перебирати їх, намагаючись знайти потрібні.

- Добре, дякую, - відповіла, щоб не здатися грубою. Як триматися із завучем я ніколи не розуміла. Але все ж таки наважилася запитати: - Що тут відбувається, міс Лорвуд?

– Де? - неправдоподібно здивувалася жінка, не дивлячись на мене.

- В Академії, - уточнила я, почуваючи себе розумово відсталою або просто дівчинкою, яку намагаються водити за носа: - Мені сказали, що кілька викладачів опинилися в лікарні.

- Ах, це, - Ліззі махнула рукою, наче нічого незвичайного не сталося. - Підлоги в корпусах дуже слизькі.

– А магічні погрози? - спохмурніла я, дивлячись як жінка нервово відсмикнула руку від якихось папок і відійшла до далеких стелажів з документами.

- Та які там погрози, - буркнула вона. - Кому потрібні ці люди похилого віку. Одні так привертали увагу, інші скористалися, щоб втекти з роботи. Не звертайте уваги, міс Міон.

Ліззі витягла червону папку, підійшла до столу і глянула на мої зчеплені руки. Поглядом вивчила кільце на безіменному пальці й виправилася:

- Місіс Міон.

Я лише розчаровано прикрила очі й зважилася поставити провокаційне запитання:

- А Філен ат Горта? Він загинув у стінах Академії. Невже це був нещасний випадок?

Раніше серед учнів ходили чутки про таємні стосунки міс Лорвуд та містера ат Горта. Це були лише припущення, які виросли на чиїхось підслуханих розмовах, чиїхось підгляданнях. Жодних доказів не було, але те, як змінилася в цей момент в обличчі Ліззі, свідчило проти неї. Вона кілька разів машинально провела долонею по червоній теці, стираючи з неї невидимий пил, а потім глухо сказала:

- На жаль, такі випадки трапляються в нашому житті, місіс Міон. Філен був чудовою людиною та гарним ректором Академії. Він хотів їй і всім її учням лише добра. Те, що трапилося з ним жахлива трагедія, але я запевняю вас, Елері, це був нещасний випадок.

Я закусила губу, дивлячись як завуч, немов сомнамбула рушила назад до стелажів з теками. Вже тричі пошкодувала про те, що запитала про колишнього управителя Академією. Але повірити, що все це випадковість не зміг би навіть повний дурень.

У мене виходу немає, Годамн для мене найкращий варіант порятунку, але я не відмовилася б знати, що відбувається в його стінах.

- Міс Лорвуд, ще я хотіла спитати з приводу магдоговору…

Мене перебив звук важкої папки, що випала з рук завуча. Жінка, ніби вийшовши зі ступору, обернулася до мене і випалила:

- Розірвання лише через рік! Ви надіслали резюме та підійшли за рівнем магії. Академії зараз конче потрібні кадри! І те, що я оформила вас без особистої присутності, довести буде дуже складно.

- Чудово! - мене анітрохи не збентежила її гнівна відповідь. Ліззі від моєї радості здивувалася, а я посміхнулася ширше: - А ви зможете оформити мене на п'ять років?

На обличчі завуча з'явився вираз надзвичайного подиву. Вона декілька разів моргнула, а потім уточнила:

- Ви хочете працювати в Годам ще п'ять років?

- Для початку, - поспішила додати я. - Можливо, потім продовжимо контракт.

- У вас все в порядку? - Нахмурилася Ліззі, окинувши мене розгубленим поглядом. Я життєрадісно кивнула:

- Так, звісно. То ви зможете у цьому допомогти? Я хотіла б підписати контракт найближчими днями, ідеально - сьогодні. Єдиний момент – у мене вкрали документи.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍