Читати книжки он-лайн » Любовне фентезі 🧝‍♀️💘🗡️ » Академія об'єднаних талантів. Туман бажання, Лада Астра

Читати книгу - "Академія об'єднаних талантів. Туман бажання, Лада Астра"

211
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 89
Перейти на сторінку:

– Що вона? Що ти мовчиш? Вона що? Якось пролізла через твій захист? Ахахах. Дуже, не мовчи! Хоч крикни мені ГВАЛТУЮЮЮТЬ і я примчусь на допомогу рятувати тебе від маніячки!

– Кхм… Ні все добре, – сиплим голосом промовив Гер, спостерігаючи як це солодке чудо закусивши губу повільно обходить його схованку. Якби ж ця схованка могла ще і його стримати. – Ноель? Ти казав, що вона може зійти з розуму?

– Скоріш за все так і буде.

– Скажи, а їй обов'язково мати безпосередній, кхм, статевий контакт чи важливим є сам факт задоволення? 

– Ого як ти по-дорослому заговорив. Але думаю, що головне це задоволення. Оскільки вона незаймана, то ще не дуже розуміється на дорослих відчуттях. Головне, щоб дівчина відчула екстаз, а вже як ти того досягнеш думаю не так і важливо, – задумливо промовив Ноель. 

– Тоді бувай – прошепотів Гер, не зводячи очей з дівчини, що ніжно посміхнулася йому через тонку мембрану захисту. Одна бретелька її білосніжної, обтягуючої сорочки з'їхала й оголила красиве, дівоче плече. Герман прийняв рішення – він зробить все, щоб зберегти дівчині розум, але не перейде границі доступного.

   Ця сорочка сьогодні залишиться на ній… Чого б це йому не коштувало. Вона залишиться дівчиною, навіть якщо сам Герман таки зійде з глузду. 

– Еее, ти куди це зібрався? Я ж помру від цікавості! Хоч кліпсу не виключай! Я маю чути що там у вас відбувається! – кричав Ноель

– Обійдешся, – тихо промовив Гер і зняв кліпсу, залишивши її на канапі, де мав перечікувати дію туману.

  Кристали працювали тільки в один бік, тому він спокійно посунув один з них, дезактивуючи таким чином їхній захист. 

   Він встиг зробити лише один крок, коли вона, немов кішечка, стрибнула в його обійми. 

 Впіймав, а вона пригорнулася, ніжно його обіймаючи.

– Це все не ти, а клятий туман бажання, розумієш?

– Розумію, – важко зітхнула вона.

– Як тебе звати? – запитав тихо, бо вже й забув, що там йому той Лім говорив.

– Ельвіра.

– Буду звати тебе Віра.

– Я Еля, – промовила посміхаючись затуманена дівчина.

– Для мене ти будеш Віра. Завтра ти мене вб'єш?

– Вб'ю, – так само ніжно посміхаючись відповіла вона. –  Туман бажання... Це не законно... Мені зовсім не можна відчувати того, що я зараз відчуваю. Моє життя летить шкереберть і я навіть ніби віддалено це розумію, але зараз просто нестерпно хочу, щоб ти поцілував мене, – прошепотіла і сама ж припала до нього з поцілунком.

   “Хто вона? Чому приховує свою істину зовнішність? Чому молодій, красивій дівчині не можна щось відчувати?” – ці питання трималися в голові Германа рівно дві хвилини, а потім йому теж зірвало дах, коли це невинне дівоче створіння граючи прикусило його нижню губу і витримка бойового мага затріщала у вздовж швів. 

  “А може дія цього туману якось через поцілунок передається?” – виправдовував своє бажання на грані шаленства хлопець, щиро не розуміючи, як вона така не досвідчена змогла за декілька хвилин довести його до такого стану. 

  Коли ти не розумієш і не можеш керувати своїм тілом. Коли вогонь бажання в середині настільки не стерпний що ти перестаєш усвідомлювати власні вчинки. 

   Герман завжди керував і контролював,  він завжди був свідомим, навіть у не дуже тверезому стані не втрачав контроль над ситуацією. Та не сьогодні. Все було зовсім інакше, поза його контролем.


 

1 ... 10 11 12 ... 89
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Академія об'єднаних талантів. Туман бажання, Лада Астра», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Академія об'єднаних талантів. Туман бажання, Лада Астра"