Читати книгу - "Я (не) люблю осінь, Літа Най"

– Так, обов'язково, – із задоволенням погодився Руслан.

– Ну тоді до зустрічі, – кинув він і покинув нас.

– Милий хлопець, – тихо відгукнулася я.

– Тіно, ти не думай, я дав згоду тільки тому, що знаю: він би не відстав. Але ми не зобов'язані йти, якщо ти не хочеш. Я просто потім скажу, що змінилися плани.

Руслан повернув мене обличчям до себе і лагідно провів рукою по щоці, всміхаючись мені своєю найчарівнішою посмішкою. Ну як я могла йому відмовити?

– Ні, я не проти піти. Хочу познайомитися з твоїми друзями.