Читати книгу - "Дівчина з секретом, Ірина Айві"

7

Розділ 4

 

 Під'їхавши до дитячого садочку побачила, що моя донька залишилася одна з вихователькою. Ліза розповідала їй одну зі своїх вигаданих історій, а Ірина Миколаївна тихо сміялася. Підійшовши до них я чемно перепросила за запізнення і забравши доньку повела до машини.

---- Сонечко, як пройшов твій день? Було весело?

---- Мам, у садочку завжди весело, ---- відповідає моя розумниця. 

---- Ти не проти, якщо ми трохи погуляємо у парку? ---- запитала доньку, знаючи наперед її відповідь.

---- Ура! Я хочу в парк. Давай ще візьмемо з собою трохи хліба, щоб нагодувати голубів.

---- А, давай, ---- поцілувавши Лізу у ніс, погодилася я. Дітям такі моменти, приносять велику радість й задоволення. Та і я поруч з донькою забуваю про все на світі. 

---- Після прогулянки, заїдемо у лікарню до бабусі Ніни. Вона вже дуже сумує за тобою, через те, що давно не бачила свою  дорогу онучку.

     Я не знала, як мені краще почати розмову, які слова мають бути першими. Мені майже нічого не відомо про Алекса, але я змушена розповісти доньці, що її тато хоче зустрітися з нею і познайомитися. Чотири роки для всіх знайомих я мама одиначка. Як мені бути тепер? Чому цей чоловік з'явився у моєму житті й перевертає його з ніг на голову? 

---- Лізонько, ми з тобою ніколи не говорили про твого тата, тому що він довго подорожував за кордоном, а тепер повернувся і дуже хоче з тобою зустрітися. Ти не проти? ---- випалила я на одному подиху.

---- А чому він не приїздив раніше? Чому не хотів побачити мене?

---- Просто він був дуже далеко,  Я не могла йому туди подзвонити чи написати листа.

---- Мій тато жив у джунглях? Там немає інтернету, так? ---- простодушно запитала Ліза.

---- Угу, ... саме там доню.

---- Добре, ....  хай приходить, будемо знайомитися.

---- То може завтра після садочку влаштуємо ще одну прогулянку?

---- Ура, завтра знову прогулянка.

     Коли моя дитина нагодувала голубів і погралася бігаючи  за ними, ми нарешті поїхали до лікарні. 

----Привіт бабусю, Ніно! Ти вже здорова? ---- запитала Ліза, присівши на край ліжка.

---- Так мая маленька принцесо, скоро лікар відпустить мене додому і ми знову будемо усі  разом. 

---- А ти знаєш, що мій тато з джунглів повернувся?

---- Звідки повернувся? ---- ахнула наша бабуля.

---- Бабусю, я все поясню, але не при Лізі, ---- втрутилася я у їхню розмову. 

---- Це правда, Настю? З'явився батько Лізи?

---- Так, це сталося зовсім випадково. Тепер він хоче познайомитися з нею. 

---- А ти, що на це йому відповіла?

---- Я не знаю, що мені робити бабусю. Він дуже впливовий і багатий чоловік.  Боюся, що якщо він захоче,  то забере у мене Лізу.

---- Я завжди тобі казала, що люди у житті зустрічаються два рази. Не знаю, які між вами були стосунки, але ти одразу мала все розповісти тому хлопцеві, а далі вибір зробити мав він сам.

---- Бабусю, рідна моя ти нічого не знаєш про те що сталося. Не могла я йому розповісти. Ми випадково провели ніч разом. Довгий час я навіть імені його не знала. 

---- Він, що погрожує тобі?

---- Ні, просто сказав, що хоче познайомитися з донькою.

---- І, що в цьому поганого? Хоче, нехай знайомиться. Це не справедливо, що ти приховала від нього Лізу.

---- Я не приховувала Лізу, бабусю. Коли вона народилася Алекс навіть не жив в Україні. Мені, що було бігти за ним до Лондона?

---- Настю, думаю буде краще для всіх, якщо вони нарешті познайомляться, а далі життя само розставить все на свої місця.

     Повернувшись додому я швиденько переодягнула,  викупала  та нагодувала Лізу. Вкючила їй улюблений  мультфільм, про принцесу Софію, а сама присіла на диван. У моїх руках була візитка Фролова. Колись давно я таку порвала ц викинула у сміттєвий бак, а зараз доля знову випробовує мене. Набравши вказаний номер телефону слухала гудки, які відлунням відбивалися у моєму серці.

---- Слухаю, Настю! У тебе все добре? Вже доволі пізно.

---- Вибач, що відірвала тебе від справ, просто хотіла сказати тобі, що завтра ти можеш зустрітися з Лізою. Після садочку, ми можемо погуляти у парку. Це одне з її улюблених місць. Ліза любить там годувати голубів.

---- Добре. Ти все дуже розумно спланувала, дякую тобі за допомогу.

---- Якщо ти хочеш брати участь у житті Лізи, нам потрібно домовитися. Вона ще зовсім дитина, їй потрібна стабільність і безпека.

---- Повір, Настю, тут я з тобою повністю солідарний. Та ти не думай, що я маю намір скривдити рідну доньку.

---- Просто Ліза у моєму житті завжди на першому місці.  Не хочу, щоб ти завдав їй страждань. Я боюся, що коли ти награєшся у люблячого татуся, вона стане непотрібною тобі. 

---- Цього ніколи не станеться, повір мені. Ліза частина мене і я вже люблю її усім серцем.

---- Добре, тоді завтра о шостій чекаємо тебе у парку.

---- Я обов'язково буду.

 

    Я став батьком. У мене є донька, а я навіть не підозрював про це. Загадкова незнайомка з якою я провів єдину ніч, народила від мене  дитину. Чому вона так поступила, не розповівши правду, мені ще потрібно вияснити?

   З власною донькою я міг запросто зустрітися на вулиці і не знати, що вона моя.  Ця думка наводила жах. Після розмови з Настею я зрозумів, що вона і не думала коли-небудь розповідати мені про Лізу. Уявляю через, що їй довелося пройти. Я ж тоді їй залишив візитку і сказав, якщо виникнуть проблеми, щоб повідомила мені. Невже боялася? 

  Схоже настав час виправляти помилки. Я хочу стати частиною життя своєї доньки й не важливо чого мені це коштуватиме. 

     О, ... ні! Я ж не запитав у Насті, які іграшки подобаються Лізі. Куплю на вибір, а донька  сама обере, що їй найбільше сподобається.

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍