Читати книгу - "Забути, щоб згадати, Ольга Обська"

Розділ 4. Ласкаво просимо додому

Олена стояла нерухомо, не в силах відірвати погляд від дивного нічного неба, яке відкрило їй страшну істину: все, що відбувалося з моменту, коли вона опинилася в залі суду, не було виставою, підлаштованою Едуардом. Чи то вплив «трьох стихій», чи ще якісь незрозумілі для неї обставини перенесли її сюди, в Запасний Світ, про який Олена і знала тільки те, що в небі над ним є два нічні світила: Місяць і Запасний Місяць . Тому що жодних інших подробиць, розказаних бабусею, згадати не могла. Залишалося сподіватися лише на власну логіку. А вона підказувала, що Олену в цьому іншому світі знають як Елен. Хто така Елен — не зрозуміло, але її чомусь звинувачували у вбивстві. Однак звичайна мідна монета викликала такий фурор, що звинувачення з Елен відразу зняли. Про що це свідчить? Та біс його знає! Олена не любила загадки, вона любила зовсім інше. Любила свою зведену сестру Настю, любила батька, хоч він спився після перенесених нещасть, любила морозиво, любила забратися ввечері з ногами в крісло і почитати гарну книгу. Де це все? Де її звичний світ?

Захотілося крикнути на все горло:

— Ніяка я не Елен! Я Олена! Олена Мітко. Поверніть мене терміново додому!

Крикнути так, щоб звук відбився від хмарочосів і луною прокотився по всьому місту. Але інтуїція та логіка підказували, що вчинити так означатиме накликати на себе біду. Вони обидві нашіптували Лені, що та має зробити все, щоб оточуючі продовжували вважати її Елен. Щоб ніхто жодної підміни не запідозрив. Це дозволить Олені виграти час, освоїтися у цьому дивному світі та, можливо, знайти шлях додому.

— Феє Елен, — рожевощокий нетерпляче переступав з ноги на ногу, — я розумію, за тиждень, проведений в Еурстенцелі, ви скучили за свіжим повітрям, але вже досить пізно...

— Так, вибачте, Осяяний Кастре, я готова їхати, — з легким зітханням відповіла Олена.

Часу на тупе споглядання неба вона більше не мала. Треба вживатися у нову роль. Роль Феї Елен. До речі, чому Феї? Це прізвище таке, чи що? Чи тут так прийнято звертатися до дівчат, аналог нашого мадмуазель, міс чи пані? Ще одна загадка намалювалася. Як же вони остогидли.

Кастр провів супутницю до своєї машини. Вона була не така довга, як більшість тут. Чимось нагадувала звичайний бюджетний корейський автомобіль.

— Пробачте за тісноту, — вибачився Кастр, відчиняючи перед Оленою дверцята. — Сенсу купувати велику машину немає. Сім'я маленька, всього троє дітей. Хоча тішу себе думкою, що комусь пощастило ще менше. Я про Його Пресвітлість.

Олена відразу відзначила, що в цьому дивосвіті багатодітні сім'ї — явище поширене, судячи з кількості довгих машин на шосе. Однак якась Пресвітлість (велике цабе, судячи з  трепету, з яким було сказано слово) має менше трьох нащадків, що є, мабуть, великим горем.

Автомобіль плавно виїхав на магістраль, але відразу набрав величезну швидкість. Картинка пропливала перед очима з такою швидкістю, що Лені не вдавалося роздивитися подробиці, які б допомогли зрозуміти щось важливе про влаштування цього дивного світу. Втім, рожевощокий захисник виявився досить говірким паном, і розмова з ним дала море корисної інформації.

— Феє Елен, а ви помітили, як відвисла щелепа в Осяяного Падеву, коли ви показали ключ? — Кастр тихенько засміявся. — Знаєте, я від початку вірив у вашу невинність. Перед засіданням побився об заклад, що зможу це довести. Ви, правду кажучи, полоскотали мені нерви, коли відмовилися від останнього слова. Хоча тепер розумію, чому. У вас був аргумент переконливіший за будь-які слова. Ось тільки не розумію: чому ви не показали ключ раніше. Адже тоді не було б цього жахливого тижня, проведеного в Еурстенцелі.

Олена непевно знизала плечима. Вона здогадалася, звичайно, що Осяяний Падеву це і є обвинувач у квадратній шапці, а ключем Кастр називає монетку. Проте, що відповісти, вона поняття не мала. На щастя співрозмовник зробив це за неї.

— Знаю-знаю, я не повинен питати про це. Власнику ключа видніше, коли пред'явити його публіці. Господи! Але хто б міг подумати, що він у вас? От Його Пресвітлість зрадіє, що нарешті це сталося.

Олена глянула крадькома на монету, яку досі стискала в руці. Добре було б зрозуміти, чому мідяк має у цьому світі таку цінність, чому відіграє таку важливу роль. Чому монетка має ощасливити місцевого представника влади.

— До речі, Феє Елен, хочу вас попередити. Звичайно, тепер ви, можна сказати, станете членом сім'ї Його Пресвітлості. Отримаєте його захист та заступництво. І ця близькість до королівської родини однозначно зняла з вас звинувачення. Але все ж докази не на вашому боці. І якщо найближчим часом справжнього вбивцю не знайдуть, ви знову можете потрапити під підозру. Мені здалося, Осяяний Падеву точить на вас зуб. І коли у Його Пресвітлості мине перша ейфорія, Падеву зробить нову спробу запроторити вас в Еурстенцель.

Ого! Скільки інформації в одному невеликому монолозі. У Олени вже голова йшла обертом від спроб розкласти все по поличках. Його Пресвітлість, виявляється, ні багато ні мало член королівської родини, якщо не сам король. Цікаво, чим цей король править: якоюсь однією країною чи всім Запасним Світом? Що цікаво, сама Олена після того, як продемонструвала монету, стане вхожа в королівську родину. Хотілося б знати чому. І на довершення в неї, тобто в Елен, є недоброзичливець, який мріє запроторити її в Еурстенцель. Залишалося тільки сподіватися, що друзі в Елен теж були.

— Можете на мене розраховувати, — ніби прочитавши думки Олени, доброзичливо промовив Кастр. — Якщо вам вдасться що-небудь згадати про ту ніч, коли був убитий Осяяний Мей, одразу ж дзвоніть. Ми розплутаємо клубок і вийдемо на мерзотника, який зробив це. Феє Елен, прошу вас, постарайтеся. Ви ж були там, ви не могли забути абсолютно все.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍