Читати книгу - "Веле Штилвелд: Сни далеких світів, Веле Штылвелд"

Здрастуйте вам! Приїхали...

Наприкінці дев'ятнадцятого століття, коли дороги Землі були лише вузькими стежками серед дрімучих лісів і неосяжних пустель, і зовсім ще не віщувалося, що автомобілі стануть невід'ємною частиною повсякденного життя, на планеті все ще існували залишки стародавніх космодромів. Правда, вони були закинуті і забуті, як артефакти далеких часів, але їхні величезні стартові смуги, що розтягнулися на кілометри, все ще стояли тихими свідками космічних мрій минулого.
Але в двадцяті роки двадцять першого століття, коли світ охопила автомобільна лихоманка, міста перетворилися на мегаполіси, дороги стали джерелом нескінченних пробок і хаосу. Земляни виявилися бранцями власного транспортного прогресу, і вихід із цієї ситуації здавався дедалі неможливішим.
До того ж, швидкі та гулкі, автомобілі на Землі тяглися як нитка чорної магії, перетворюючи планету на лабіринт дорожніх мереж, які наче смертоносні павутиння обвивали її у свої обійми. Загальна залежність від машин, як від артерій в організмі, зробила Землю закутою в ланцюзі бетонних та асфальтних шляхів, що звиваються через гори, ліси та пустелі, створюючи нескінченну петлю Мебіуса.
Коли кліматичні катаклізми почали свою непередбачувану ходу планетою, земля здригнулася під вагою свого тягаря, і безкраї дороги, як живі істоти, відповіли на виклик. Петля Мебіуса, марно намагаючись зберегти свою форму, почала викручуватися, викривляючи простір у неймовірних спазматичних зусиллях.
Випадкові смерчі тягли автомобілі в чорні вири, а потім з жахливим криком виривали їх назовні в невідомі простори. Екіпажі, заплутавшись у кошмарній симфонії скрипучих металевих звірів і смертоносних дорожніх змій, опинялися в інших місцях, де закони фізики спотворилися, а сама реальність здавалася чужорідною і ворожою.
На краю Мебіусової петлі, де реальність зникала в бездонній прірві, чекала невідомість. Ті, хто в ній опинялися, губилися в каламутній глибині простору, стаючи бранцями темних сил, що панували за межами петлі. Деякі поверталися, змучені й позбавлені свідомості, інші зникали назавжди, поглинені зловісним холодом невідомих вимірів.
Так почався час кошмарів, коли навіть найсміливіші мандрівники утримувалися від подорожей цими проклятими дорогами, знаючи, що будь-якої миті вони можуть стати іграшками в руках світів, що приховані за межею людського розуміння.
Тоді, у відчайдушній спробі знайти рішення, вчені та інженери повернули свій погляд до небес, до тих самих забутих космодромів. Їх надихнула ідея використати стартові смуги не для ракет, а для автомобілів. Так народилася концепція "небесних доріг" - системи підвісних магнітних трас, якими автомобілі могли б рухатися з надзвуковою швидкістю, обминаючи земні перешкоди та створюючи альтернативну мережу транспортних шляхів прямо в повітрі.
Перші експериментальні моделі були створені, і незабаром небом стали пролітати прототипи автомобілів, підвішені до трас за допомогою магнітних полів. Подолаючи гравітацію і опір повітря, ці автомобілі могли переміщатися на вражаючих швидкостях, обігнавши навіть затори на землі.
Так почалася нова ера транспортного прогресу Землі, де дороги стали невидимими, а подорож ними – справжньою пригодою у небесних просторах.
Ось тоді й почали з'являтися землянам якісь погані в'язкі сни. Бо важко відрізнити справжній сон від несправжнього, але тільки справжній сон людина бачить ясно. Перевірено. що справджується: ранковий сон; і сон, що людина бачив про іншу людину; і сон, що роз'яснився уві сні. Тобто коли під час сну людина чує тлумачення сну.
А деякі кажуть, що їх турбує і сон, що часто повторюється.
Хоча сни і бувають віщими, не варто серйозно переживати через сон. Адже ми не можемо знати точно, що саме віщує той чи інший «віщий» сон і, отже, «на поганий» він чи добру. З досвіду земного людства відомо, що сон, який був витлумачений, неспроможна суттєво вплинути на наше життя. А щоб правильно тлумачити сни, потрібен особливий талант, яким, на жаль, мають лише одиниці.
Часто буває, що людина бачить сон, який здається йому зловісним, а насправді він віщує добре.
Один раб одного мудреця якось запитав:
"Я бачив, що дві мої щоки відвалилися". Відповів той: “Два римські легіони подали про тебе погану пораду і померли”.
Рот - орган мови - "зв'язує" щоки між собою, тому два римські легіони, які дали погану пораду, уподібнилися уві сні щокам.
А інший раб сказав: "Я бачив, що мій ніс відвалився".
І відповів йому:
"Гнів залишив тебе"
і ще один раб став скаржитися мудрецю:
"Я бачив, що дві мої руки були відрізані".
І відповів йому мудрець:
“Ти не потребуватимеш діяння рук своїх”.
І тут заволав ще один раб:
"Я бачив, що дві мої ноги були відрубані".
На що відповів йому мудріше
"На коні ти скакатимеш".

Наші мудреці завжди кажуть, що сни найчастіше відображають події, що відбулися з людиною за день, або враження, пов'язані з цими подіями. Тому найчастіше тривожні сни — це лише наслідок напруженого дня.
Наприклад, немає нічого дивного, коли мама немовляти бачить уві сні, що з дитиною щось трапляється. Це цілком зрозуміло, адже більшу частину часу вона присвячує догляду за дитиною, і, будучи мамою, хвилюється та переживає за неї. А це хвилювання може вплинути на сон. Тому такі сни не повинні бути приводом для занепокоєння.
Зазвичай є тільки чотири сну, які, безсумнівно, пророкують погане Це:
коли людина бачить, що стіни його будинку руйнуються або коли вона бачить, що зуби її випадають.
Тому, хто бачить такі сни, слід постити, щоб «скасувати» лихо, яке вони провіщають. Однак навіть такі сни не вважаються віщими, якщо їх бачать після роздумів про це.
Звернемося до прикладу нашого часу:
Біль огортав мене, коли я опинилась на капоті машини, слабо тягнучи за собою розум, і зрозуміла, що жива. Тяжке дихання змішувалося з гулом моторів і гомоном натовпу, що зібрався на перехресті. Люди шепотілися, хвилюючись через поломку автобуса і чекаючи на прибуття заміни. Я дивилася на цей тісний куточок міста, відчуваючи дивне занепокоєння.
Щось раптово стурбувало мене, немов провісники реальних подій проникли в мою душу, викликаючи тривогу. З минулого, з тих похмурих куточків, які я намагалася забути, раптом виринуло невідоме мені місто – символ мого сумного дитинства. Його вулицями повільно повзли стрічки ночі, примари нескінченних кадрів минулої реальності, болісно нав'язуючи спогади.
Сірі фасади будинків танули в темряві, ніби поглиналися повільним плином часу. Я стояла на перехресті, оточена натовпом тих, що чекали, але мої думки пішли далеко в минуле. Раптом, як зловісне знамення, перед моїм поглядом з'явився зелений автобус — символ моїх болісних спогадів.
Машина, яка розбивала мої дитячі мрії, зараз котилася на мою дійсність, як привид з минулого. Я відчувала, як мій біль у спині ставав все гострішим, а гіркі спогади намагалися затопити мене. А потім, як у фільмі, перед моїми очима пронісся інший автобус, що їде задом наперед, ніби викликаючи мене повернутись у той момент, коли моє життя перекинулося з ніг на голову.
Я відчула, як реальність і сон зливаються в одне ціле, і я застрягла між ними, як бранка часу. Біль і страх обволікали мене, і я зрозуміла, що це перехрестя — не просто місце в місті, а переплетення моєї реальності та моїх снів, де привиди минулого не дають мені спокою.
Але раптом я опинилася за кермом, у машині, яка тепер мчить дорогою. Мимо проноситься зелений автобус, і я відчуваю полегшення за тих, хто скоро зможе виїхати звідси. Але світ раптом перевертається, коли перед моїми очима виникає ще один автобус, також зелений, але він рухається задом наперед.
Миттєве заціпеніння, паніка, крик втраченого контролю. Кермо см'якає мої груди, я заплутуюсь у металі, застряю, але навіть не можу покликати на допомогу. Все навколо стає розмитим, як у сонному забутті.
Здається, відбувається щось незрозуміле, ніби мій сон поглинає реальність, і я не можу визначити, де одне закінчується, а інше починається. Миті зливаються в безмовний калейдоскоп подій, і тільки біль, гострий і безжальний, нагадує мені про те, що я все ще жива, занурена в цей кошмар на перехресті снів.