Читати книгу - "Пил Ангела , max hax"

Полум'я

Як тільки я опинився в безпеці, все стало тихішим. Залатавши рани тим, чим є, я почав 
досліджувати тунелі. Схоже, вони були давно покинуті. Всюди було темно. Лише інколи, 
через щілини можна було побачити яскраве сяйво ліхтарів. Та цього було достатньо 
щоб розгледіти коридори. Ходити ними, було досить цікаво. На стінах були 
намальовані малюнки. Вони були видряпані... Можливо тут щось сталося? Тут була 
навіть кров, але... кров є тільки в ангелів, хіба ні? На малюнках була зображена якась 
битва. Там був зображений ангел з короною і багато жахів, та висічено слова "Арканова 
війна". Біля слова було написано безліч імен: Арі, Гнат, Анастасія, Юджин... 
Але, з усіх імен Я знаю лише одне - Юджин, невже це той самий кого я зустрів 
спочатку? Ні... Ні не може цього бути, він розповідав що помер нещодавно, а ці події 
відбулись колись давно. 
Раптом я почув якийсь шум. Стіни почали трястись, по підлозі почали розповзатись 
тріщини. 
– "Що відбувається?!"

Щоб це не було, потрібно тікати. Ці тунелі мали багато поворотів. Тому я звернув в 
перший ліпший. Десь далеко чулись вибухи. По тунелях почав розповсюджуватись чад. 
На стінах було написано кров'ю "ТІКАЙ ВІД АРКАНА" ,та що це могло означати??? 
Стеля руйнувалась. Хтось хоче підірвати коридори! Та коли я повернув знову, все було 
завалено, позаду мене теж обвалилась стеля. Дихати було важко, всюди пил і чад. Тоді 
я дістав пістолет, і почав стріляти по завалах. Це не принесло жодної користі. 
– Можливо, якщо стіни настільки крихкі, то Я зможу їх зламати пістолетом? 
На голову ледь не впало кілька шматків стелі. Кілька пострілів принесли дозволили 
утворити дірку, яку я розширив за допомогою удару ногою. Я ледь втік з тої пастки 
перш ніж стеля завалилась. 
І ось! Вже майже вихід! Та як тільки я підбіг...з'явились вони…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍