Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Інтригани, Тетяна Гуркало"

Щоправда, якщо назбирати хоча б таку ось скриньку — це вже якийсь, але статок. На придане коханій онучці точно вистачить. І на те, щоб побоюватися злодіїв. Тож історія діда, який вирішив напроситися на корабель володарки, що йде до острова Другий хребець, нікого на воротах не здивувала.

Старий уважно вислухав воїна, який пояснював йому, куди йти далі. На півдорозі, правда, втомився, і сів на лаву відпочити, проводячи байдужим поглядом спритніших претендентів на увагу Ліїн со-Ялата.

А потім, коли ці претенденти чи то закінчилися, чи то застрягли у воротах через когось, хто намагався протягнути щось небезпечне чи заборонене, підвівся, озирнувся і несподівано спритно для свого віку побіг між жасминовими кущами до обплетеної плющом стіни, що виднілася недалеко. Біля неї він човпнувся рачки. Трохи поповзав, мацаючи плющ і тихенько лаючись. Потім, нарешті, щось намацав, безжально обірвав зелені батоги, обрізавши ножем ті, які не хотіли рватися, вийняв три металеві трубки з решітки, що виявились за цими батогами, і вужом прослизнув у досить вузьку щілину.

Трубки він приладнав на місце, коли був уже всередині. І плющ спробував виправити. Втім, якби хтось підійшов ближче, він без сумніву помітив би, що щось не так. І старому з цим не пощастило. Тому що задумливій Ір'єні со-Муран, захотілося погуляти саме там. Не просто так захотілося. Насправді вона замислювала погане — без дозволу влізти до бібліотеки та пошукати пригодницькі романи, бажано про кохання.

Ні, вона могла б попросити і їй би їх дали. Але дівчина підозрювала, що після цього її хтось обов'язково обсміє. Батько завжди лаявся через цю її слабкість і стверджував, що так воно і буде. А Ірьєні цього не хотілося.

Так що вона брела, намагалася вирахувати вікно бібліотеки і довжину драбини, яка до нього дістане, і об зрізаний батіг плюща просто спіткнулася.

Біля батогу дівчина присіла, підняла його і довго розглядала зріз. Нахмурившись, придивилась до стіни. Відразу ж виявила місце, де плющ явно чіпали, мало не поповзом до нього підібралася, і, поворушивши батоги підібраною паличкою, виявила ґрати. Їх Ір'єна теж потикала паличкою. Потім навіщось стукнула по одній із трубок і з подивом побачила, як верхній кінець вискочив із стіни.

Впасти цій капості дівчина не дала. Раптом впаде надто голосно? Приладнала все на місце, встала, обтрусила коліна і рішуче пішла шукати або подруг, або вчительку, або когось ще знайомого.

Тому що все було надто підозріло.

У тому, що вчора ще плющ ніхто не чіпав, Ір'єна могла присягнути. Вчора вона теж тут гуляла, розмірковуючи, чи варто в бібліотеку лізти заради такої нісенітниці, як якісь романи. І навіть вирішила, що не варто. Щоправда, відразу передумала, як тільки Оринка вручила свій ключ і пообіцяла, що завдяки ньому захист бібліотеки пропустить Ір'єну без жодних труднощів.

А Ір'єна подрузі так і не сказала, що потрібні їй зовсім не підручники з трав. І що до бібліотеки вона збирається сходити, коли там нікого не буде. Тому що соромилася своєї пристрасті до пригод та романтики.

Оринка її обов'язково обсміяла б. Тільки зовсім не через любов до неналежних книг. Швидше через те, що вона цю любов збирається приховувати всіма силами.

***

Камена, вислухавши розповідь про підозрілі ґрати та зрізаний плющ, поплескала очима, притиснувши палець до нижньої губи. Потім струснулась, як кішка, що потрапила під дощ, і з нею сталася найдивовижніша метаморфоза, з усіх, що Ір'єні доводилося бачити.

Камена раптом незрозуміло як стала вищою на зріст. Розсіяний погляд став твердим і впевненим. Вона тупнула ногою, розвернулась і кудись пішла.

Ір'єна риссю побігла за нею, щоб не відстати.

— Треба майстрові Мікалу сказати, — впевнено промовила Камена, коли подруга наздогнала і пішла поруч. — Він захисну павутину там плів і може зрозуміти, чому вона не зреагувала. Ще ...

Назустріч йшов русявий хлопець із вишитою білою вовчою головою на рукаві. Камена заступила йому шлях і тоном людини, що має право роздавати розпорядження, веліла:

— Скажи своєму начальству, що біля правої вежі внизу під бібліотечними вікнами хтось знайшов ґрати і, судячи з того, що прути там виймаються, а плющ зрізаний, напевно, проник у палац.

Бідний вовк навіть перепитувати не став, зірвався з місця і галопом помчав кудись.

— Ось, головне не казати нічого зайвого, — сказала Камена, посміхнулась і пішла далі.

Ір'єна подумки нею захопилася.

Майстра Мікала вони знайшли у навчальній кімнаті со-Ялата. І там на той час зібралася купа народу. Мабуть, вовк бігав дуже швидко, а його начальство відразу розіслало підлеглих на всі боки.

Ір'єну розпитали, переконалися, що нікого вона не бачила. А те, що з плющем щось не так не дуже помітно. Зав'янути він не встиг.

— Значить, нещодавно пошкоджений. І або збираються дуже швидко діяти, або сподіваються загубитися в палаці, — пробурмотіла Ловарі.

— Він у нас недостатньо великий, — нагадав її син.

— Але в нас тут то прохачі блукають, то кандидати в слуги. Бажаючи і вміючи, можна деякий час протриматися. Головне, щоб зовнішність була непримітна і… Втім, нісенітниця. Плющ знайшли б і ніяка зовнішність би не допомогла. Значить, це точно не шпигун. Де Ліїн?

— Валад її повів у центральну кімнату, до решти наших вагітних. Він їх, у разі чого, зможе захистити, — відрапортував колишній придворний маг і підморгнув Юмілу.

Він у відповідь скривився, але бігти і рятувати дружину від вчителя не став.

— Дівчинка у приймальному залі… — нагадала Мелана.

— Думаю, вона якраз у повній безпеці. Інакше немає сенсу пробиратися потай, зайшли б у вигляді прохачів та атакували. І щити в неї непогані, — знову заговорив маг.

— І наказ у разі чого падати і пірнати за трон, — додала Кадмія. — Та й там Каран. Загалом, не думаю, що це на неї будуть робити замах. Мені інше цікаве, як хтось зміг непомітно підпиляти, чи що там зробити з ґратами? І чому їх не замурували?