Читати книгу - "Гармонія (2), Анна Стоун"

- Все! Досить! Гармонія – це не пісеньки чи танці! Вони лиш згадали слова Лессі! Гармонія – це справжнє втілення Золотого Духа. Цей бал був лише початком! - зсунула брови крилата дівчина.

- Вони непокірні! - склав руки Ліан. – Із творчими особистостями завжди були проблеми!

- Назви хоч одну проблему! – підняла брову Арел.

- Ну…, е…. У них непостійний настрій!

- Не обов'язково! – пирхнула Арел. - У мене такого не буває!

- Ось, про що я казав! Яблуко від яблуні недалеко падає!

- З якого часу ти став таким снобом? - іронічно подивилася на нього сестра.

- З того моменту, як помер! - надувшись, Ліан пішов до дверей.

- Стій! Адже не я змінила одяг! – гукнула його Арел.

Ліан зупинився біля дверей, зрозумівши, що його взяли на місці злочину. Не кваплячись, він озирнувся, прикусивши губу.

- Нудний час, нудні танці, нудний одяг!

Арел з Ліадою перезирнулись і посміхнулися.

- Ось для цього і існує Гармонія! Щоб не було нудно! - підморгнула йому Арел.

Ліан переможено зітхнув, опустивши руки.

- Піду прогуляюсь! – ніби ненароком кинув він.

- На землю не спускатись! Людей не чіпати! Вони мають самі їх прийняти! - пригрозила йому пальцем Арел.