Читати книгу - "Нічний адміністратор"

Берр знову сидів у своєму офісі, обдумуючи рішення наодинці. Біля зеленої настільної лампи гравця в азартні ігри. Під заскленим дахом йоркширського ткача, крізь який мерехтіло зоряне небо.

«Роупере, ще два тижні і я до тебе доберуся. Я знатиму, який корабель, я знатиму імена, і числа, і маршрути. У мене будуть такі докази проти тебе, що ні твої привілеї, ні твої розумні друзі, які знають цю кухню зсередини, ні вся юридична казуїстика у бізнесі — ніщо тебе не врятує».

«Джонатане, ти найкращий завербований агент, якого я мав. І єдиний, кого я так і не зміг розкусити. Спочатку ти для мене був непроникним обличчям, а тепер ще й став непроникним голосом: «Так, добре, дякую, Леонарде... ну, Коркоран і справді мене підозрює, але, бідолаха, ніяк не може з’ясувати, у чому саме... Джед? Ну, вона все ще в фаворі, наскільки можна судити зі сторони, але вони з Роупером так уміло прикидаються, що дуже важко сказати, що відбувається у них усередині...»

«Прикидаються», — понуро подумав Берр. Боже правий, якщо ти не прикидаєшся, то хто тоді? Згадай хоча б свій несподіваний вияв темпераменту у Мама Лоу?

Американці нічого не робитимуть, вирішив він у припливі оптимізму. Виявлений агент — лише їм на користь. Навіть якщо їм вдасться вийти на Джонатана, вони сидітимуть і вичікуватимуть, які плоди він принесе.

Американці точно почнуть діяти, — сказав він собі, коли маятник хитнувся в інший бік. Апостол — їхній розхідний матеріал. Якщо вони захочуть підлеститися до картелів, вони піднесуть їм подарунок у вигляді Апостола. Якщо подумають, що ми підібралися надто близько, то приберуть Апостола і залишать нас без інформатора...

Поклавши руку на підборіддя, Берр дивився на засклений дах, на осінній світанок, що зароджувався між пошматованими хмаринами.

«Дати задню, — вирішив він. — Забрати Джонатана у безпечне місце, змінити його зовнішність, знову дати йому нове ім’я, погасити світло і піти додому».

І все життя потім мучитися питанням, який з шести кораблів, наразі зафрахтованих компанією «Айронбренд», перевозить цю унікальну поставку зброї?

І де відбувся обмін товаром?

І як неіменні облігації вартістю сотні, а то й тисячі мільйонів фунтів стерлінгів, безслідно зникли у гарно пошитих кишенях анонімних власників?

І як десятки тонн очищеного кокаїну вищої якості, купленого за сміховинною ціною, доречно загубилися десь між західним узбережжям Колумбії і вільною зоною Колон, щоб потім з’явитися у раціонально контрольованих кількостях — у жодному випадку не забагато відразу — на безрадісних вулицях Центральної Європи?

А Джо Стрельскі, а Пат Флінн, а Амато та їхня команда? Уся пророблена ними робота? Усе коту під хвіст? Подати на блюдечку «чистій розвідці»? Навіть не розвідці, а якомусь підлому братству всередині них?

Задзвонив захищений телефон. Берр схопив слухавку. Рук доповідав просто з Кюрасао.

— Його літак приземлився тут годину тому, — заявив він, дотримуючись закоренілого правила не називати імен. — Наш друг був серед них.

— Як він виглядав? — схвильовано запитав Берр.

— У формі. Шрамів я не помітив. Гарний костюм. Елегантні черевики. Обабіч нього були охоронці, але це не позначилося на його стилі. Я б сказав, цвіте і пахне. Леонарде, ти просив тобі подзвонити.

Берр обвів поглядом карти і схеми морських шляхів. Аерофотографії цілих клаптів джунглів, обведених червоним. Гори тек, якими був завалений його старий стіл. Він пригадав довгі місяці роботи, які тепер повисли на волосині.

— Продовжуємо операцію, — сказав він.

Наступного дня він вилетів у Маямі.

21

Дружба між Джонатаном і Роупером, яка, як тепер усвідомлював Джонатан, пускала паростки під час кількох тижнів його перебування на Кристалі, зацвіла буйним цвітом щойно Роуперовий літак вилетів з міжнародного аеропорту Нассау. Можна було б подумати, що ці двоє тільки й чекали на цю мить вивільнення, щоб урешті зізнатися у почуттях один до одного.

— Боже, — закричав Роупер, радісно відстібаючи ремінь безпеки. — Жінки! Запитання! Діти! Томасе, як добре, що ти тут. Меґс, люба, принеси нам кавусі. Ще зарано для шампанського. Томасе, кави?

— Із задоволенням, — відповів готельєр. І з чарівною усмішкою додав: — Після того коника, який учора викинув Коркі, мені не завадить випити багато кави.

— Що за чортівню він патякав, нібито ти маєш «Роллс-Ройс»?

— Уявлення не маю. Гадаю, він вирішив, що я збираюся привласнити ваш.

— От йолоп. Сідай сюди. Нащо тобі сидіти по той бік проходу. Меґс, а круасани? А червоне варення?

Меґ — стюардеса з Теннессі.

— Містере Роупер, коли це я забувала про круасани?

— Каву, гарячі круасани, булочки, варення, все неси. Томасе, буває у тебе іноді таке відчуття? Свободи? Ні дітей, ні звірів, ні слуг, ні інвесторів, ні гостей, ні аж надто допитливих жінок? Знову у своєму середовищі? Свобода дій? Жінки накидають таке ярмо на шию, але лише якщо їм дозволити. Меґс, як у тебе сьогодні настрій?

— Чудово, містере Роупер.

— Де сік? Ти забула про сік. Як завжди. У відставку, Меґс. Тебе звільнено. Раджу тобі вже вшиватись. Стрибай.

Меґс незворушно поклала дві таці зі сніданком, а потім принесла свіжовичавлений апельсиновий сік, і каву, і гарячі круасани, і червоне варення. На вигляд їй було близько сорока років, а на обличчі виднівся слід від заячої губи. У ній відчувалася приглушена сексуальність зрілої жінки.

— Знаєте що, Томасе, — спитала вона. — Він завжди так зі мною поводиться. Так ніби йому треба розігрітися, перш ніж він вирушить заробити свій черговий мільйон. Ви знали, що я маю робити червоне варення? Я сиджу вдома і роблю йому варення. Це все, чим я займаюся, коли ми нікуди не летимо. Містер Роупер не визнає жодне інше варення, їсть виключно моє.

Роупер засміявся.

— Черговий мільйоні Що ти в біса верзеш, жінко? Мільйона не вистачить, навіть щоб заплатити за мило на цьому літаку! Найкраще червоне варення у світі. Єдина причина, чому вона все ще тут. — Він роздушив булочку у кула-ці, зім’явши її всіма пальцями одразу. — Хороше життя це обов’язок. У ньому вся суть. Хороше життя — найкраща помста. Хто це сказав?

— Хто б це не був, він має рацію на всі сто, — віддано сказав Джонатан.

— Постав планку високо, нехай усі до неї тягнуться.