Читати книгу - "Проект «Україна». Галерея національних героїв"

«обстрілятися». Але зоряна година для спортсмена вже настала, і перше золото світу в 1983 році заблищало на його грудях.

Незважаючи на це, ще цілий рік Бубка змушений був доводити, що нагороду свою він заслужив. Крок за кроком Сергій наближався до підкорення світового рекорду – 5 м 83 см. Нарешті в США, під час участі в «Іграх під дахом» – серії турнірів, організованих Американським Атлетичним конгресом, – йому це вдалося. Тр и перемоги з чотирьох можливих, вище світове досягнення для залів, звання кращого зарубіжного спортсмена зимового легкоатлетичного сезону Америки – з такими підсумками повертався додому молодий стрибун з жердиною.

Природно, що після успішної зими 1984 року Бубка бачив перед собою тільки одну мету – Олімпійські ігри в Лос-Анджелесі. Проте із-за безглуздого бойкоту Радянським Союзом Олімпіади 1984 року в скарбничці у Сергія тільки одна олімпійська медаль – золото Ігор у Сеулі 1988 року.

А тоді свій перший світовий рекорд спортсмен встановив у Братиславі – 5 м 85 см. Через тиждень у Парижі вже було 5 м 88 см. Третій світовий рекорд за один місяць у виконанні Бубки побачив Лондон 13 липня – 5 м 90 см. Коли Сергій попросив встановити планку на 6 м, виявилось, що стійки стадіону «Крістал Пелес» на таку висоту просто не розраховані. Тоді ніхто не припускав, що відмітка «600» підкориться йому рівно через рік у Парижі.

1985 рік виявився нелегким. Через дуже ранній початок сезону і простуди спортсмен був не в кращій формі. Але вже до чергового турніру серії Гран-прі, за підсумками якого визначається кращий легкоатлет року, Бубка зумів відновитися і міг упевнено штурмувати 6-метрову висоту.

Того дня в Парижі він змагався швидше з собою, аніж із суперниками. Найбільш гідні з них зійшли з дистанції на відмітці 5 м 80 см. З третьої спроби раніше недоступна висота була узята. Ще довгий час ніхто із спортсменів-стрибунів з жердиною не міг перевершити або хоч би повторити цей результат. А Бубка не став довго спочивати на лаврах. Через рік на Іграх доброї волі в Москві він додав до світового рекорду ще сантиметр.

За одинадцять років Бубка підняв свій особистий рекорд на 43 см, а світовий рекорд – на 32 см, довівши його до фантастичної відмітки 6 м 15 см. Результат залишається неперевершеним до цього дня. Бубка дотепер єдиний спортсмен у світі, що перемагав на п’яти чемпіонатах (з 1985 по 1995 рік). Бували у нього і серйозні спади, які він все-таки долав. Сам Бубка стверджує, що його феномен – в колосальній завзятості і працьовитості, а секрет перемог – в трьох складових: сила, швидкість, техніка.

Як професіонал, він все звик планувати наперед. Тому, пішовши з великого спорту після невдалої для нього Олімпіади в Сіднеї, Сергій не відчув проблем з перекваліфікацією, як багато спортсменів. Адже його головний принцип – «завжди бути корисним людям і рідній країні». Ту ж мету він переслідував, створюючи в Донецьку в 1990 році «Клуб Сергія Бубки». Ця організація є постійним опікуном багатьох дитячих спортивних шкіл і засновником міжнародного турніру «Зірки жердини».

Іноді буває так, що спортсмен, навіть найвидатніший, після закінчення спортивної кар’єри розгублюється, не може знайти себе поза спортом. Але до Сергія Бубки це жодною мірою не стосується. Він добився неймовірних успіхів, будучи активним спортсменом, він успішний і нині, коли йому довелося змінити спортивний костюм на строгий діловий. Нині Сергій Назарович очолює Національний олімпійський комітет України, є членом виконавчого комітету Міжнародного олімпійського комітету, головою Комісії спортсменів МОК, займається бізнесом і політикою. Загалом, Бубка хоч і зачохлив жердину, але він, як і раніше, активний, як і раніше, робить для України стільки, що по праву може вважатися одним із символів країни, її національним героєм.

Шевченко Андрій Миколайович

(народився у 1976 р.)

Знаменитий футболіст, багатократний чемпіон

і володар Кубка України, чемпіон Італії, перший українець, що виграв Лігу України, володар звання «Кращий футболіст Європи» 2004 року, Герой України

Андрій Шевченко народився 29 вересня 1976 року в селі Двірківщина Яготинського району Київської області в родині Миколи Григоровича і Любові Миколаївни Шевченків. Батьки Андрія ніякого відношення до спорту не мали. Мама – бухгалтер у дитячому садку, а батько – прапорщик на пенсії. Як тільки хлопчик підріс, його улюбленою грою став футбол.

Комусь може здатися, що до слави Андрій Шевченко йшов як по маслу.

Нічого подібного. В юності мало хто бачив у ньому наступника Блохіна. Навіть у Київський інститут фізкультури Андрія не прийняли: він не склав вступний іспит зі спеціалізації – футболу! Правда, на висоті опинилися тренери Володимир Онищенко і Валерій Зуєв, які узяли його в «Динамо-2» в 1993 році.

Вже в листопаді наступного року відбувся дебют Шевченка в основному складі «Динамо». Йожеф Сабо, у той час головний тренер збірної України, говорив про молодого футболіста: «Я ставив Шевченка, хоч загалом він грав погано, але я продовжував його ставити в гру, і він поступово ставав тим Шевченком, яким він є нині. Потім приїхав В. В. Лобановський, і у нього він вже повністю розкрився. На мою думку, Шевченко – це зірка світового класу, це футболіст, який може все».

Колись нашим фахівцям і уболівальникам здавалося, що українським командам ніколи не судилося на рівних боротися з грандами європейського футболу. Проте пройшло зовсім трохи часу, і українці серйозно заявили про себе на міжнародній арені. Першою ластівкою став матч «Динамо», що відбувся в 1993 році, з діючим володарем Кубка чемпіонів, «Барселоною». Абсолютно несподівано кияни вдома отримали перемогу з рахунком 3:1. Але в Барселоні каталонці показали, що «Динамо» ще рано думати про європейські вершини. 4:1 – і за сумою двох матчів перемога залишилася за «Барсою». Та і взагалі перемога в Києві поки що залишалася єдиним вдалим пострілом на фоні великої кількості невиразних і відверто провальних матчів.

Спочатку в розіграші Ліги чемпіонів сезону 1997/98 року був повержений знаменитий «Ейдховен», причому на його ж полі. Звичайно, не обійшлося без участі Шевченка, який буквально затероризував оборону голландців і забив переможний гол. А потім були два матчі з «Барселоною» і перемога над нею із спільним рахунком 7:0.

Власне, і