Читати книгу - "Українець і Москвин: дві протилежності"

їхня політика підтримувати протиукраїнські сили в Босфорській державі — греків. Крім того, Босфор годував не лише голодну Грецію, але також і римські легіони, що стояли в Понтиді, Кападоккії, Арменії, тому–то Рим дуже дбав за контроль чорноморських шляхів. Він розбудував і скріпив Херсонеський порт і зробив його головною базою своєї Чорноморської флоти. Рим дав чорноморським містам статут римських міст, с. т. самоуправу під доглядом Риму, отже, послабив владу над ними босфорських королів, які тоді були вже з чисто сарматської династії. Такий стан тягнувся кілька століть.

Революції, що вибухали в Римській імперії в III ст., так її ослабили, що Рим мусив залишити свої окраїни на їх власні сили. Босфорська держава впала під ударами ґотів; Ольвія обернулася в рибальське село. Пантикапея не зникла з мапи, але остаточно втратила грецький характер, лишаючись на довгі століття великим культурним осередком і колискою християнства в Україні. Херсонес Рим оборонив, і грецька (точніше греко–руська) культура там дожила аж до часів Візантії, яка знову підтримувала греків в Україні. Босфорська держава існувала 1000 років (480 до Р. X. — 360 по Р. X.).

Приглядаючись українській політиці тодішнього володаря світу Риму, нас вражає її аналогія з українською політикою сучасних світових можновладців, зокрема Америки (ЗСА). Рим не знав України і не розумів її ролі як заборола проти азійських орд. Не розуміє цього і Америка. Рим підтримував сили, ворожі Сарматській державі, замість її підтримувати. Тепер те саме робить Америка супроти України. Рим покладав на Понтійських королів завдання охороняти кордони імперії від навал зі Сходу. Таку роль дали альянти Польщі в 1920 р. Обидва своєї ролі не виконали. Рим прихильно ставився до босфорських гермафродитів — згелленізованих русів (тодішні «малороси»). Америка прихильно ставиться до сучасних малоросів–москвофілів. Велика Праукраїнська («скитська») держава в союзі з Римом і з його піддержкою була би не допустима, щоб азійські орди перейшли Волгу, отже, була би врятувала і Праукраїну (Скитію) і Рим від загибелі чи руїни. Україна в союзі з Аліянтами і з їхньою піддержкою в 1917 році була б не допустила до створення нової московської імперії — СССР і була би врятувала Европу від 2–ої світової війни та надходячої 3–ї. Знесилена Сарматська держава не мала сили сама зупинити азійські орди на Волзі та приборкати ґотів, і ті знищили Рим. Знесилена і залишена на власні сили Україна не могла сама зупинити азіятів–москвинів на 52–му рівнобіжникові, і москвини вже знищили пів Европи і готуються підбити весь світ.

Та повертаймось до другої подібности, яка не дочекалася ще свого українського дослідника, хоч ця подібність є надзвичайної наукової (і політичної) ваги, бо кидає яскравий жмут світла на проблему походження європейців, зокрема, українців. Говоримо про разючу подібність між північним і південним берегом Чорного моря.

М. Ростовцев пише таке: «Загальний вигляд Пантикапеї надзвичайно подібний на загальний вигляд міст на південному березі, як, напр., Аміз чи Синоп. У них загальний план, положення акрополя — те саме; характер площ, вулиць — той самий; таке можна сказати і про цвинтарі та нагробники. Леви, ґрифи з нашої Солоської могили або на Пантикапейських монетах разюче подібні на левів та грифів з могили Калекапу (VII ст. до P. X.) в Пафлагонії або на саркофазі Олександра Великого мозаїк Помпеї. Так само бронзові наконечники на щогли з VI–III ст. до P. X., знайдені в Каппадокії, є цілком аналогічні зі знайденими в Україні в скитських могилах VI–III ст. до P. X. Теракотові статуетки скитського вершника і моделі скитського воза, знайдені в Україні (на Кубані) і в Малій Азії (Понтиді, Каппадокії), є тотожні. Ще за часів бронзової доби в Україні вживалося балдахини над труною небіжчика і були поширені щогли з наконечниками, що зображали голови тварин, птахів і т. п. емблеми. Те саме було в усіх країнах вавилонського світу, в Гітіській державі, в Єгипті. Означали вони владу державну чи божеську; були тим, чим є тепер скипетр, булава, прапор. Багато інших археологічних предметів, знайдених в Україні, мають своїх близнюків в археологічних предметах Малої Азії, напр., статуї бога з чотирма обличчями (за: М. Rostovtzeff. «Iranians and Greeks…»).

Знахідки в могилах Старомишастівській, Майкопській, Царській, Ульській свідчать про дуже високий рівень культурного життя на північному Кавказі за часів бронзової доби, яку М. Ростовцев вважає за ОДНОЧАСНУ з бронзовою добою в Месопотамії, Туркестан, Єгипті, с.т. з ТРЕТЬОГО тисячоліття до P. X., а НЕ з другого, як думає більшість дослідників. На доказ цього М. Ростовцев порівнює стилі кубанських знахідок із месопотамськими та єгипетськими. Показується, що стиль є той самий. Напр., стиль рисунку на Майкопській срібляній вазі є такий самий, як і на глиняних вазах переддинастичного Єгипту. Так само зображення левів на Майкопській вазі таке саме, як на ручках камінних ножів в Gabel–el–Araq чи інших предметах з Hierakopolis та різних предметах Месопотамії (колекція ларда Карнарвона, Пітріверса). Те саме можна сказати і за левів, зображених на золотих знахідках в Нубії.

Але разом з подібностями, є також і відмінності; є специфічно місцеві риси. Напр., таких малюнків биків, як на Майкопській, Старомишастівській знахідках, не знайдено ніде в Єгипті, але знайдено на сумерійських пам’ятках, зокрема на еламатських печатках. На наших пам’ятках часто зображені місцеві, українські звірі чи птахи, напр., вепр, ведмідь, дикий кінь. Зображень цих звірів не знайдено на малоазійських чи єгипетських пам’ятках. Надзвичайно цікавим і для науки дуже цінним є зображений на майкопській срібляній вазі місцевий (кавказький) краєвид: гори, дві річки, море, дерева, звірі. Зображення краєвиду зустрічаємо і на вавилонських та єгипетських пам’ятках, але вони є ПІЗНІШОЇ дати; вавилонські, не раніше, як за панування Нарамзіна, а єгипетські за часів ранньої династичної доби, як напр., забраження короля Скорпіона. І хоч стилізація на майкопській вазі споріднена із стилізацією голови короля Скорпіона, проте одразу кидається в очі різниця в способі зображення. Краєвид на нашій вазі є більш натуралістичним, ґрупи ведмедя і дерева — цієї першої спроби геральдики — нема на єгипетських пам’ятках. Ідея дати географічну мапу на нашій вазі є унікальна, своєрідна цілком.

Нарешті, єгипетські слони, жирафи, змії заступлені на майкопській вазі нашими вепрем, ведмедем і диким конем (М. Ростовцев).

«Прикладів таких подібностей, а рівночасно і нашої своєрідности маємо багато. Це значить, що наша культура бронзової доби була пов’язана з культурою тої ж доби Малої Азії та Єгипту; була споріднена з ними, але одночасно мала і свої власні національні риси. Нема жодних ознак, що населення України від неоліту аж до кімрів