Читати книгу - "Cьоме пророцтво Семіраміди"

повисла у розрідженому голубому потоці між планетою Небесних Управителів та Землею. Цієї миті до неї наблизилася висока прозора, немов сплетена з світла, істота з білосніжними крилами.

— Хто ти, небесна мандрівнице? — запитала істота лагідним голосом, — Хто ти, що вилетіла подібно сонцю з густих сірих хмар, що палахкотиш та не обпікаєш, немов священний вогонь на брамі Раю, ти така ж молода і прекрасна, мов Богиня і падаєш шляхом, який веде до Богів, то хто ж ти?

— Вигнанниця, — несподівано для самої себе мовила дівчина, — я скинута з планети Небесних Управителів.

Істота похитала головою.

— Що ж стало причиною твого падіння?

— Мій запас благодаті вичерпано. Але це не назавжди. Найстарший провалиться під лід новий Старий очолить світ.

Істота побожно нахилилась і заговорила незв’язно:

— Одиниці знають пророцтво… Відтоді як Абсолют в саматхі — інтриги у сфері Небесних Управителів… кожен хто впав — підніметься.

Вона зітхнула і запитала:

— Що це за місце?

Істота склала крила на грудях і шанобливо опустила голову:

— Це місце вірних слуг Господніх, духовних провідників між людьми усіх Земних Ер і Абсолютом. І ти сонцесяйна, що прийшла шляхом Богів, можеш лишатися тут, як Гостя вічно.

Дівчина вдячно схилила голову.

— Ти Херувим, так? — запитала вона.

— Так. Я — Єфросиній, найстаріший з першостворених. А місце це, як ти вже здогадалася, серед людей зветься Раєм. Зроби честь — будь нашою гостею.

Дівчина похитала головою:

— Я чую голос, він наказує мені продовжити падіння і втілитися на землі. Я і так забарилася, доки розмовляла з тобою минули роки…

…На цьому видіння обірвалося. Але воно повідало Арніці більше, аніж сни.

Вона зрозуміла, що мусить передати в Еру Водолія послання; послання тому Ніку, що разом з нею падав шляхом, який веде до Богів. А посланням була та фраза, яку Херувим назвав гаслом і за яку чіплялась її підсвідомість.

Арніка відчувала, що мусить поспішати, бо хоча Ера Риб і паралельна Ері Водолія, проте час у їхніх просторах рухається неоднаково.

Дівчина сподівалась, що її звістка допоможе Ніку у виконанні його завдання… А це — вона відчувала — важливо для всіх.

Але як переказати гасло, та ще й так, аби Нік дослухався до нього? Адже життя щодня подає людям безліч знаків, та більшість лишається нерозшифрованими.

Довго дівчина мудрувала над цим, але зрештою надумала: «У звістці має бути щось незвичне, шокуюче, таке, що впаде в око — отоді Нік обов’язково зверне на нього увагу».

І вона створила три нематеріальні голограми. На вигляд вони були звичайними людьми, проте замість фізичної оболонки мали ілюзорну безтілесну структуру. Саме ці голограми Арніка і відкомандирувала в Еру Водолія. Хлопчики-близнюки з очима блакитними, як у Ніка і жінка в плащі серед літа виглядали дивно, навіть містично. Вони виконали свою місію і розтанули в повітрі, з якого і були зіткані.

Проте Арніка була не певна, що Нік зрозумів послання. Тому надряпала гасло на замовному листі, на його ім’я і підкинула того листа четвертій голограмі — хлопцеві-листоноші.

Цей Нік припав їй до душі і вона сподівалася, що він впорається з покладеною на нього місією, а її послання допоможе в цьому…

…

Між тим в Ері Риб почалися магнітні бурі. Спалахи на сонці супроводжувала спека і посуха. У найжаркіші дні стовпчики термометрів перевалювали за 55 градусів, повітря нагадувало рідкий гель і пахло молоком та булками, обпікало ніздрі і легені, навіювало сон.

На вулицях було так порожньо, що, здавалося, світ вимер. Гідрометцентр наполегливо рекомендував не виходити з будинків після полудня і лише де-не-де поодинокі пітні пани та панянки, які зігнорували пораду, пливли вулицями то раптово завмираючи, то відновлюючи рух, немов в уповільнених кадрах. Вітер з’являвся лише надвечір. Сухий і гарячий, він прилітав звідкись з північного-заходу, здіймав куряву, різким поривом запускав старі повітряні млини, що височіли на головній горі континенту (і потім ті усю ніч махали своїми крилами, мов горді лицарі), підкидав у повітря недбало забуті парео, кепки і целофанові пакти, котив асфальтом пластикові пляшки, тарабанив по підвіконням, вривався у прочинені вікна та двері, видавав звуки, подібні до різкого глузливого сміху. І лише тоді люди полегшено зітхали, виголошували слова вдячності Богам і поволі виповзали на вулиці, аби в барах та ресторанчиках пропустити кілька ковтків холодного пива, чи кока-коли. Проте веселої гулянки не виходило, і бармени і гості були надто зморені спекою, яка тривала третій тиждень поспіль і, кінця-краю їй не було видно; тому розмови точилися мляво, а музика, що лилася з ресторанів — заколисувала.

Владний бомонд відтепер збирався на свої засідання частіше, аніж завжди, позаяк, був нажаханий такими страхітливими перемінами в кліматі. Дехто з сильних світу звертався за прогнозами до астрологів, і ті казали, що спека пов’язана з проходженням поруч із землею велетенського розпеченого астероїда, що траплялося раз на 100 000 років. Найвідважніші пропонували запитати Арніку про те, коли ж нарешті пеклу буду край, але після довгих дискусій вони погоджувались з більшістю, яка побоювалася турбувати Богиню такими питаннями.

Парки у місті безперервно поливали охолодженою мінералкою, земля її не встигала всмоктувати і вода стікалась в калюжі, неохоче віддаючи місту свою прохолоду.

На четвертий тиждень спеки всім мешканцям континенту в поштові скриньки надійшли конверти з чіпами із вбудованою системою кондиціонування. Новий винахід техніки треба було встромити у вухо, попередньо обравши бажану програму охолодження. Саме ця програма зберігала приємну прохолоду в тілі, не зважаючи на температуру повітря. Відтоді на вулиці людей побільшало, хоча спека і не спала. Втім, як і напруга.

Охочі до усіляких страхітливих історій пророкували черговий кінець світу, який змальовували в найтемніших кольорах. Режисери зняли кілька кінострічок, а найвизначніші