Читати книгу - "Списоносці"

завдання здійсниме, треба тільки мати до нього ключ або, конкретно кажучи, знати марксизм-ленінізм. Нам слід досконало на практиці вивчити структуру державного апарату комуністів і відшукати в ній слабкі місця, через які можна було б вплинути на роботу державного апарату.

Пайп встав і підійшов до каміна, його пробирав холод.

— Скажіть, будь ласка, — звернувся він до мене після довгої паузи, — а чи є у вас конкретні плани здійснення цієї операції?

— Поки що немає. Але є певні міркування. Як ви гадаєте, чи не дати наказ нашим списоносцям вступати в партію? Адже й вино слабшає, якщо його розбавляти водою. Слабне й партія, коли її підточувати зсередини. В єдності сила. Так от, нехай списоносці підточують ту єдність! Треба планомірно провокувати суперечки, поширювати наклепи, штучно створювати недовір'я, нещирість. Якщо вони займатимуться собою, їм не вистачатиме часу займатися нами. Можу сказати вам, пане полковник, що, за нашими відомостями, в партії, в державному апараті, в армії є чимало так званих «колишніх людей». Це офіцери армії Хорті, чиновники старої державної машини або їхні діти. Зараз ці люди працюють у блоці з робітниками — членами партії, бо потрібні комуністам як фахівці. Не один з цих людей став вірним прибічником нового ладу, і тому праця їх дуже ціниться. Так от, бажано було б, щоб наші агенти робітничого походження, ставши членами партії, висловили недовір'я цим старим «спецам», причому не конкретизували б причини свого недовір'я, а говорили б «взагалі», так би мовити, принципіально. Цей захід, безперечно, викликав би потрібну реакцію. Утворена таким чином атмосфера недовір'я дуже сприяла б нашій роботі… Члени партії непролетарського походження та безпартійні службовці, намагаючись довести свою відданість новому режиму, робили б всілякі перегини. Старі кадри внаслідок цього проймалися б почуттям непевності, образи і розчарування. А ображена і скривджена людина, як відомо, — поганий боєць, на неї можна легко вплинути, її легко завербувати, у всякому разі вона буде нашим союзником, резервом. А факти перегинів ми використаємо для нових провокаційних наклепів.

— Зрозуміло! — перебив мене Пайп. Він підвівся і заходив по кімнаті, залишаючи за собою пасма диму. — Грандіозно! Колосально! І скільки часу потрібно вам для розробки конкретного плану дій?

Я почухав підборіддя.

— Гадаю, що за два місяці впораюсь.

— Гаразд.

Проте план був готовий раніше, ніж через два місяці. Всі дії і операції я уявляв собі настільки виразно, що вже в середині березня передав план Пайпу. Незабаром я помітив, що характер розвідроботи, спрямований проти Угорщини, змінився. Окремі операції готувалися більш грунтовно й детально. Але про це ти докладніше прочитаєш у моїх мемуарах.

Мережа Титуса діяла бездоганно. Матеріали я одержував систематично, перехід через «ворота» відбувався без особливої небезпеки і труднощів. Я не знав усіх членів організації Титуса, мені були відомі тільки Магда й Жолт. Але з матеріалів, які надходили, я догадувався, що ця організація була, очевидно, чималою.

На підставі одержаних розвідматеріалів я готував для керівників «Списоносців» докладну доповідну. Переглядаючи деякі матеріали, я помітив чимало непослідовностей. Траплялось, що про одну і ту ж справу надходили зовсім протилежні відомості, і це змусило мене замислитись. Звичайно, я передавав вище лише такі відомості, які могли бути для нас корисними. Згодом суперечливі донесення перестали надходити, і я заспокоївся.

Якось в одній з доповідних я прочитав, що колишнього підполковника генерального штабу Жігмонда Берце призначили на роботу в оперативний відділ генерального штабу.

Берце… Берце… Прізвище здалось мені дуже знайомим. Через деякий час я пригадав його. Звичайно, я знав Берце. До сорок четвертого року він працював у генеральному штабі і під час боїв за Будапешт попав у полон до росіян. Мабуть, він тільки тепер повернувся з полону, і його поновили на службі в армії. Берце був здібним організатором і відомим покорителем жіночих сердець. Серед офіцерів він був відомий під прізвиськом «Казанова[29] в шпорах». Славився Берце і своїми дуелями[30]. Та й не дивно: він був молодим, надзвичайно вродливим, елегантним і дотепним. У 1944 році він мав чин капітана генерального штабу, і мені було незрозуміло, як йому вдалось так швидко вискочити в підполковники. Згадався девіз Берце: «Якщо не я зірву квітку, то її зірве інший. Якщо її однаково треба зірвати, то краще це зроблю я, ніж хтось інший». Цікаво, чи змінив він свої погляди на життя?

Мені не давала спокою дивна звістка, що Берце служить у генеральному штабі Міністерства оборони та ще й в оперативному відділі. Було б непогано дістати матеріали про розміщення і структуру угорської армії. Хоч би частину їх. Тоді я мовчки поклав би ці матеріали на стіл Пайпа. «Ось бачите, панове, — сказав би я. — Нам потрібні не балачки, а діла!» Як би вони подивились на мене! Я довів би, що справжнім військовим керівником еміграції повинен бути Акош Райнаї, а не старі придуркуваті генерали. Військова структура цілої країни! Я заплющив очі, і в моїй уяві постала червона папка, у верхньому кутку якої, з правого боку, написано великими буквами: «Цілком таємно!» А посередині номери військових частин і, можливо, ще й мобілізаційні плани.

І я вирішив будь-що добути матеріали про розміщення і структуру армії.

Передусім треба було досконало вивчити минуле і звички Берце. Цю попередню роботу я тримав у таємниці від генерал-майора Бако та його колег, бо не хотів, щоб вони теж зацікавились особою Берце. Справа в тому, що, хоч ми й добились єдності в організації «Списоносці», однак ця єдність була лише формальною, і окремі керівники діяли на власний розсуд, не довіряючи іншим. Причина цього полягала в тому, що самі союзники не довіряли один одному.

Я перевірив свою картотеку, але цікавих матеріалів про Берце не знайшов. Розмовляючи з офіцерами, я останнім часом завжди непомітно спрямовував розмову на Жігмонда Берце, проте нічого нового про нього не довідався. Говорив я на цю тему вже з усіма. Тільки з Дароці, сам не знаю чому, не починав розмови про Берце. Якось увечері він