Читати книгу - "Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні"

Я почула тихий іронічний смішок графа.

— Зрозуміло. Дякую. Тепер все зрозуміло!

— Аурі? - здогадався лікар і скривився. - Тоді виходить ми всі в ній помилилися і вона дуже багато дізналася про наші висновки.

Єдиний позитивний плюс був у тому, що леді Аурі справді не мала ніякої магії. Я почула важкий видих поряд із собою і подивилася на графа. А через секунду ми з лікарем вже спостерігали як у повітря піднявся наш обідній стіл.

Граф заплющив очі і поклав голову на підголівник.

— Мілорде?

Його обличчя спотворило біль. Він відпустив мою руку і з силою стиснув обома руками ручки свого крісла.

— Даріє, краще Вам відійти поки що, - порекомендував лікар, але я навіть думати про таке не могла. Я встала і нахилилася над графом. - Даріє! Це небезпечно. Він не контролює зараз себе!

За моєю спиною чувся звук тарілок та чашок. Ось я дурепа! Зовсім забула взяти із собою снодійне!

— Мілорде, - тихо покликала я і торкнулася рукою його щоки. - Все добре. Просто заспокойтеся, глибоко дихайте, я тут, поряд з Вами.

— Це складно, - почула я його тихі слова і потім він розплющив очі і вдивився в моє обличчя. Я почула позаду себе жахливий звук: гучний тріск деревини, дзвін посуду, що розбивається, і сильний порив вітру обдав мене ззаду. Я різко розвернулася, і оніміла від побаченого. Стіл і все, що було на ньому, просто вибухнули в повітрі, і уламки розлетілися на всі боки. Але переді мною з'явився чорно-червоний туман, який захистив мене чи нас від уламків. Лікар стояв і визирав з порога будинку.

Я відчула дотик до мого обличчя та обернулася. Стільки болю та страху було зараз у його очах.

— Пробач мене.

— Зі мною все гаразд, - спробувала посміхнутися я і запевнити графа. Він провів рукою на моєму обличчі, торкнувся пальцями моїх губ і поцілував. То був ніжний, легкий поцілунок до тремтіння.

— Треба передати Амадіні, що сніданок був чудовим, - пролунав глузливий голос лікаря Марвея. Я моментально відштовхнулася від графа і почервоніла. А потім ми всі перевели погляди на підняту долонею догори руку графа.

Над долонею, мов дим, розвивалася чорно-червона магія. Така в'язка, така глибока, така гарна і водночас лякаюча. Я кинула погляд на графа, він уважно, примруживши очі, розглядав свою нову магію.

— Даріє, - раптом тихо промовив він, - тільки не бійся. Просто накрий мою долоню зверху своєю. Повільно. Що ти відчуваєш?

Я слухняно виконала прохання графа, хоч серце вистрибувало з грудей від страху. Але я вірила йому. Я піднесла свою руку і спочатку здалеку намагалася щось відчути. Чим нижче я опускала свою руку, тим видніше всім нам ставало, як тонким струмком магія тяглася до моєї руки і ніби зникала в ній. Але я нічого не відчувала. Я опустила руку зовсім нижче і опинилася за кілька сантиметрів від долоні графа, і цього разу все виявилося трохи інакше. Невидима сила наче виходила з моєї руки і тиснула на магію графа. Я кинула швидкий погляд на чоловіка, він зосереджено вивчав це дивне явище. В останню мить ми помітили, як магія графа під невидимим тиском увійшла назад до графа.

— Що це було? - з переляком запитала я.

— Не бійся, сонечко, - я була в шоковому стані, тому навіть не чинила опір, коли граф посадив мене до себе на коліна і притиснув до себе. - Не бійся.

— Але чому я нічого не бачу? - раптом з досадою вигукнув лікар Марвей і запитливо подивився на Його Світлість.

— Тому що… це приховано від сторонніх очей?

— Що приховано? Про що ви говорите? - засипала я чоловіків питаннями.

— Якби вона була Джерелом, я б це помітив, — заперечив лікар.

— Вона - не Джерело.

— Хто такі Джерела? - я почала вириватися з обіймів графа, але... боги повернули йому силу.

— Джерелами для всіх верховних магів були жінки з нейтральною магією, які могли б... подарувати магу дитину, — пояснив лікар.

— Не тільки це, - втрутився з глухим зітханням граф, і я подивилася на нього. - Будь-який контакт із носіями магії забирає у нас сили. Щоб жити з жінкою, своєю дружиною, яка була носіями магії - потрібно, - чоловік знову важко зітхнув, наче щось згадуючи, - потрібно багато сил і енергії. Джерела – рідкісне явище. Але майже кожен верховний маг знайшов своє джерело. Нейтральна енергія Джерела дозволяє нам досягти гармонії у відносинах. Я... я знаходив своє Джерело. І знаю різницю, знаю про що говорю. Але... вона невдовзі загинула. І всі мої подальші пошуки були марними.

В його очах промайнув біль і смуток. Цікаво, а ту жінку, Джерело, він кохав? Серце кольнуло вкотре, і я вирішила уточнити:

— Але я не Джерело?

— Ні, - твердо відповів чоловік, тільки чомусь його погляд потеплішав.

Ні. Це означає, що йому буде тяжко зі мною, як і з іншими? Щоправда, я не носій магії, але в нас ніколи не зможе бути дітей? Здається, нам із графом точно не по дорозі разом. Йому потрібне Джерело, щоб продовжити свій рід, щоб стати батьком.

— Прошу вибачити мені, — вигукнув доктор Марвей. - Мені терміново треба дещо перевірити у лабораторії... тобто, у тебе в кабінеті, Віторе!