Читати книгу - "Фірма"

знайшов зв’язаною під ліжком бойфренд, високий блондин з нордичною зовнішністю. Звали його Ріммер, Аарон Ріммер із Мемфіса.

Та справжньою подією цієї ночі було масштабне в Мобайлі та його околицях полювання на вбивцю — втікача з в’язниці, Рея Мак-Діра. Бачили, як він у сутінках приїхав на автостанцію. Його світлину було опубліковано на першій сторінці ранкової газети, і не було ще десятої, як виявилися аж три свідки, які прийшли дати свідчення. З’ясувалося, що злочинець із Мобайла вирушив повз Затоку до Фолі в штаті Алабама, і далі, до узбережжя Мексиканської затоки.

Оскільки «Гілтон» був лише за десять миль від узбережжя, біля автостради сто вісімдесят два, і було відомо тільки про одного втікача з в’язниці, можна було зробити швидкий і однозначний висновок. Нічний портьє упізнав на показаних фото Рея Мак-Діра. А в картці прибуття прочитали, що той зареєструвався на ім’я Лі Стівенса. Платив за номер готівкою. Пізніше жертва поселилася в номері, і на неї напали. І жертва також упізнала Рея Мак-Діра.

Нічний портьє пригадав, що постраждала цікавилася Рейчел Джеймс, котра приїхала у готель за п’ять хвилин до неї і теж платила готівкою. В ту ж ніч Рейчел Джеймс теж кудись ділася, навіть не повідомивши портьє, що виписується з номера, як і Рей Мак-Дір, тобто Лі Стівенс. Охоронець автостоянки описав схожого на Мак-Діра чоловіка й сказав, що невдовзі після півночі той разом із жінкою сів у білий «форд». Додав, що за кермо сіла жінка, вони дуже поспішали. А поїхали автострадою сто вісімдесят два у східному напрямку.

Не назвавши свого імені, з готельного номера на шостому поверсі в «Гілтоні» до заступника шерифа подзвонив Аарон Ріммер і порадив перевірити фірми в Мобайлі, що здають в оренду автомобілі. Запропонував пошукати авто, яке брала жінка на ім’я Еббі Мак-Дір. Мовляв, це і буде ваш білий «форд».

По всій території від Мобайла до Маямі почалися пошуки авто «форд-катласс», орендованого Еббі Мак-Дір у фірмі «Авіс». Слідчий з офісу шерифа пообіцяв приятеля жертви, Аарона Ріммера, тримати в курсі розслідування.

Містер Ріммер у цей час сидів у «Гілтоні». Номер він ділив із Тоні Векером. У сусідньому поселився Девашер. На сімнадцятому поверсі сиділи чотирнадцятеро поплічників і чекали.

Аж сімнадцять разів довелося повертатися по ящики до квартири і носити їх до фургона, поки Мітч не переніс всі документи Бендіні. А тоді він дав перепочинок своїм опухлим ногам. Він сидів на ліжку і писав подальші інструкції для Теммі. Детально розповів про грошові перекази, казав, перш ніж зв’язатися з його матір’ю, треба почекати з тиждень. Невдовзі вона стане мільйонеркою!

Далі, приготувавшись до неприємної місії, він поставив на коліна телефон. Подзвонив у банк округу Дейн і попросив покликати Гарольда Сазерленда. Сказав, що терміново.

— Алло, — сердито сказав його тесть.

— Містере Сазерленд, це Мітч. Скажіть, ви...

— Де моя дочка? З нею все гаразд?

— Так. У неї все добре. Вона зі мною. Ми на декілька днів поїдемо за кордон. Може, кілька тижнів, чи місяців.

— Ясно, — повільно відповів той. — І куди ж ви поїдете?

— Я не знаю ще. Так, просто десь покатаємося трохи.

— Щось сталося, Мітчу?

— Так, сер. Дещо і справді сталося, та я зараз не можу пояснити. Може, на днях поговоримо. Ви уважно слідкуйте за газетами. Скоро, десь за два тижні, у них побачите шумну історію, пов’язану з Мемфісом.

— Ви в небезпеці?

— Та є трохи. Ви сьогодні зранку отримали один незвичний переказ?

— Взагалі-то так. Хтось поклав на рахунок мільйон баксів годину тому.

— Цим «хтось» був я, а гроші тепер ваші.

Настала довга пауза.

— Мітчу, мені здається, я заслуговую на пояснення.

— Так, сер, дійсно. Але я не можу його дати. Якщо нам вдасться безпечно вибратися з країни, то через тиждень, чи близько того, ми дамо знати. Насолоджуйтеся грошима. Все, я побіг.

Мітч хвилину почекав, а тоді набрав у Панама-Сіті-Біч «Холідей Інн», номер 1028.

— Алло, — відповіла Еббі.

— Вітаю, крихітко! Як у вас справи?

— Це просто жах, Мітчу. Тут у кожній газеті на першій сторінці світлина Рея. Спершу писали про втечу з в’язниці, що його бачили в Мобайлі. А тепер вже по телевізору в новинах передали, що він головний підозрюваний у вчорашньому зґвалтуванні.

— Що?! Де?

— В Пердідо-Біч, у «Гілтоні». Рей же побачив, що та білявка вистежила мене аж до готелю. Він увірвався до неї в номер і зв’язав, нічого серйозного не зробив. Забрав зброю та гроші, а вона заявила, що Рей Мак-Дір її побив і зґвалтував. Тепер кожен коп у Флориді розшукує ту машину, що я орендувала в Мобайлі.

— Де машина?

— Він її покинув за милю звідси на захід. Там великий комплекс з бунгало. Я так боюся, Мітчу.

— Де Рей?

— Лежить на пляжі, хоче, щоб обличчя засмагло. Фотознімок у газеті старий, в нього там довге волосся і обличчя дуже бліде, та і якість не дуже. Тепер він стрижений дуже коротко, і старається, щоб шкіра потемніла. Я гадаю, це може допомогти.

— Номери зняті на твоє ім’я?

— Так, Рейчел Джеймс.

— Слухай, Еббі, забудь про Рейчел Джеймс, і про Лі, і про Рея, і про Еббі. Дочекайтеся темряви, а тоді забирайтеся звідти. Просто вийдіть, і все. За півмилі східніше там знайдете мотель, називається «Блю Тайд». Ви з Реєм пройдетеся по пляжу і там обов’язково його знайдете. Ти зайдеш, заплатиш готівкою за дві кімнати поруч. Назвешся Джекі Нейджел. Ти зрозуміла? Джекі Нейджел. Користуйся цим іменем, тому що, коли я доберусь туди, саме його й називатиму, питаючи про вас.

— А якщо двох сусідніх кімнат не буде?

— Окей, коли щось піде не так, трохи далі, через два заклади, є ще одна барлога, називається «Сі-Сайд». Там спиніться, під тим самим іменем. Я виїжджаю приблизно за годину, у вас буду через десять годин.

— А якщо вони знайдуть авто?

— А вони його знайдуть, і тоді густими сітями накриють все місто й берег. Ви маєте бути дуже обачними. Як стемніє, постарайся дістатися до аптеки й купити фарбу для волосся. Підстрижися дуже коротко й зроби з себе білявку.

— Білявку?

— Або руду. Мені байдуже. Але перефарбуйся. Скажи Рею, щоб не висовувався з номера. Не варто ризикувати.

— В нього є пістолет, Мітчу.

— Передай, що я наказав не