Читати книгу - "Флеш Рояль, Тала Тоцка"

129
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 112 113 114 ... 117
Перейти на сторінку:

Вони мовчали півдороги, говорити не хотілося, хотілося знову обійняти його і торкатися губами шиї, відчуваючи, як він мимоволі здригається від цих дотиків. Якщо у них погано виходить вести розмови, значить вона буде розмовляти з ним тільки так. Поцілунками. Її це цілком влаштовує. Максим заїхав в один з дворів і зупинив машину.

— Сиди, — він вийшов, викинув в сміттєвий бак пакет з формою і знову сів за кермо. Повернувся до Дінки, упершись однією рукою в кермо і дивився, не кажучи ні слова. І вона дивилася на нього мовчки.

— Я скажу зараз, а то раптом знову не встигну, — Максим простягнув руку і намотав на палець пасмо, Дінка повела головою і потерлася щокою об його долоню.

— Діно, я чув що ти говорила Тимуру в стафф-румі.

— Як? — вона стрепенулися здивовано. — Ти що, підслуховував? Макс!

— Я за дверима стояв. І хто б говорив! А хто підслухав нашу розмову з Аланом? Не важливо, Діна. Я кохаю тебе. Знаю, що не повинен був тягнути тебе в своє життя, я й хотів відпустити тебе, правда хотів, але не зміг. Я теж приріс, як ти казала, я намагався відірватися від тебе, але у мене нічого не вийшло.

— Мене ти, як завжди, запитати забув, — дуже тихо сказала вона, доторкнувшись до руки, що лежала на спинці сидіння. Він моментально сплів її пальці і притиснув до губ.

— Я нікуди тебе не відпущу, я хочу, щоб ти це знала. Але тільки якщо ти сама хочеш.

— Можеш відпускати, Максе, я нікуди не піду. Я тебе теж кохаю, — вона потягнулася до нього і зразу ж потонула в поцілунку, який затягував, як у вир, темний і бездонний, з якого вона і не намагалася виринати.

— Я так скучила, — вона прошепотіла, лише на мить відірвавшись, а він знову вп’явся в її губи, притискаючи за потилицю, немов хотів випити все повітря, не залишивши їй навіть на пів-подиху. Він переплітав пальці і заводив її руки назад, не даючи перевести дух, його дотики ставали все наполегливішими. Діна забралася з ногами на сидіння, подаючись до нього, але Макс взяв її за підборіддя і відсторонився.

— Я бачив, як він цілував тебе, Діно, — сказав хрипко і провів по нижній губі великим пальцем. — Я обігнав вас і стояв за деревом, третій поверх невисоко, було добре видно. Ти йому дозволяла себе цілувати. Тобі сподобалось?

Дінка відчула, як щоки червоніють, але захотілося його подражнити, і вона у відповідь лише обвила пальцями його зап'ястя, видихаючи ледь чутно:

— Так. Ти ж не поїхав зі мною.

— А якби я не подзвонив, що тоді? — і знову як окреслив межу. Вона спробувала зловити його губами і, насмішкувато дивлячись, запитала:

— Навіщо ж тоді дзвонив? Треба було почекати. Ось і дізнався б.

— Не став ризикувати, — на мить його очі блиснули зле і небезпечно, Макс примружився і сказав дуже жорстко:

— Це було в останній раз, Діно, чуєш? Щоб навіть не думала.

Вона поспішно кивнула, а він, ще раз захопивши її губи своїми і злегка прикусивши, зовсім відсторонився, роблячи над собою явне зусилля.

— Значить так, щастя моє, я більше до тебе не торкаюсь, поки не поїду назад в «Рояль». А ти не підходиш на відстань витягнутої руки. Я сказав своїм, що відвезу тебе і повернуся, а якщо ми зараз не зупинимося, то чекати вони мене будуть до завтрашнього вечора.

Максим оглянув виразним поглядом її ноги, їх шорти не те, що навіть трішки не покривали, а якщо чесно, то їх і видно не було. Потім завів двигун і рушив з місця, а вона відкинулася на сидінні, закривши очі і подумки продовжила їх приголомшливий і захоплюючий поцілунок.

1 ... 112 113 114 ... 117
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Флеш Рояль, Тала Тоцка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Флеш Рояль, Тала Тоцка"