Читати книгу - "Хранителі"

Їм було повернуто всі речі, в тому числі ніж для м’яса і револьвер.

Із сірого кабінету вони вийшли за Ван Дайном у вузький коридор, де він відпустив Цезаря і повів їх у підвальне приміщення, де звуки рок-музики приглушувало бетонне перекриття.

Нора не уявляла собі, що можна побачити там: можливо, людей, схожих на Едварда Г. Робінсона[61], у зелених світлозахисних козирках на гумках, котрі працювали за старими друкарськими пресами, виготовляючи не лише підробні паспорти, а й купи фальшивих купюр. Але те, що вона побачила, здивувало її.

Сходи привели у складську кімнату з кам’яними стінами площею приблизно дев’ять на дванадцять. Тут стояли стелажі заввишки по плече, забиті коробками із напоями для бару. Вони пройшли вузьким проходом між картонними коробками з віскі, пивом і серветками для коктейлів до сталевих вогнетривких дверей у задній стіні. Ван Дайн натиснув кнопку на дверній рамі. Камера відеоспостереження видала м’який звук, просканувавши їх.

Двері відчинилися зсередини, і вони опинилися у трохи меншій кімнаті із приглушеним світлом, де двоє бородатих молодиків працювали за двома із семи комп’ютерів, що стояли на столах уздовж стіни. Перший був у зручних черевиках «Рокпорт», штанах-сафарі з тасьмяним паском і вовняній грубій сорочці, а другий — у кросівках «Рібок», джинсах і светрі із зображенням Трьох Бовдурів[62]. Вони були схожі між собою, як дві краплі води, і нагадували Спілберґа замолоду. Молодики так заглибилися у свою роботу, що навіть не підняли голови, щоб глянути на Нору, Трейвіса і Ван Дайна. Водночас від роботи вони, мабуть, отримували задоволення, оскільки захоплено перемовлялися між собою і пускали дотепи щодо своїх комп’ютерів, використовуючи терміни зі сфери високих технологій, які Нора взагалі не розуміла.

В кімнаті також працювала коротко підстрижена блондинка, якій було десь за двадцять. У неї були дивні, але гарні очі фіалкового кольору. Поки Ван Дайн розмовляв із двома хлопцями за комп’ютерами, жінка повела Нору і Трейвіса у дальній куток, посадила перед білим екраном і сфотографувала для фальшивих водійських посвідчень.

Коли блондинка пішла у темну кімнату, щоби проявити плівку, Трейвіс із Норою підійшли до Ван Дайна, який стояв біля комп’ютерників. Нора спостерігала, як вони зламують так звані «непроникні» комп’ютери Департаменту автотранспорту Каліфорнії та Асоціації соціального забезпечення, а також інших органів федерального та місцевого рівнів і штату.

— Коли я сказав пану Ван Дайну, що мені потрібні документи з «усіма резервними копіями», я мав на увазі, що водійське посвідчення повинно пройти перевірки, якщо нас на трасі зупинить патрульний, — пояснював Трейвіс Норі. — Наші посвідчення нічим не відрізнятимуться від справжніх. Хлопці внесуть наші нові імена у файли Департаменту автотранспорту, одночасно записавши їх у банки даних штату.

Ван Дайн промовив:

— Звісно ж, адреси фальшиві. Але якщо ви десь зупинитесь під вашими новими іменами, просто зверніться у Департамент автотранспорту, заявивши про зміну місця проживання, і у вас не буде жодних проблем із законом. Термін дії цих документів закінчується через рік. Тоді ви повинні з’явитися у Департамент автотранспорту, пройти стандартну процедуру — й отримаєте нові свідоцтва, оскільки ваші імена є у їхніх файлах.

— А які у нас нові імена? — запитала Нора.

— Бачите, слід почати зі свідоцтв про народження, — терпляче промовив Ван Дайн тоном маклера, який пояснює правила ринку новому інвестору. — У нас є комп’ютерні файли, в яких зафіксовані дитячі смерті у західній частині США за останні п’ятдесят років. Ми вже промоніторили списки для ваших років народження, щоб знайти померлих дітей з таким же кольором волосся й очей та іменами, як у вас. Так простіше, бо вам не доведеться змінювати ім’я. Ми знайшли дівчинку на ім’я Нора Жан Еймс, яка народилася дванадцятого жовтня того ж року, що й ви. Вона померла місяць потому тут, у Сан-Франциско. В нас є лазерний принтер із майже безкінечним набором стилів і кеглів шрифту. Ми вже створили факсиміле свідоцтва про народження, яке в той час використовували в Сан-Франциско. В ньому записане ім’я Нори Жан і загальні відомості про неї. Ми зробимо дві ксерокопії і віддамо вам. Після цього ми зламали комп’ютери Адміністрації соціального забезпечення і привласнили Норі Жан Еймс номер, який вона так і не отримала. Ми також створили історію податкових відрахувань в Адміністрацію соціального забезпечення. — Ван Дайн посміхнувся. — Ви вже зробили достатньо квартальних відрахувань, щоб отримувати пенсію. Аналогічно зі Службою внутрішнього оподатковування: там є записи, які засвідчують, що ви працювали офіціанткою в п’яти містах і щороку добросовісно сплачували податки.

Трейвіс промовив:

— Завдяки свідоцтву про народження й узаконеному номеру страховки вони змогли виготовити водійське посвідчення на основі справжніх документів.

— Тобто я тепер Нора Жан Еймс? Але якщо є свідоцтво про народження, то повинно бути й свідоцтво про смерть. Якщо хтось захоче перевірити…

Ван Дайн похитав головою.

— В ті дні свідоцтва про народження і смерть видавали лише у паперовому вигляді. Оскільки уряд воліє просто розтринькувати гроші, замість того щоб витрачати на якісь корисні справи, у нього нема коштів на перенесення записів доінформаційної епохи у цифрові банки даних. Тому якщо хтось щось запідозрить, то вони не зможуть знайти записів про смерть на комп’ютері й дізнатися правду за дві хвилини. Їм доведеться звертатися у суд, ритися у тогорічних записах коронера в пошуках свідоцтва про смерть Нори Жан. Але цього не станеться, бо ми це передбачили і вилучили свідоцтво з публічного доступу, щойно ви придбали нові документи.

— Ми зараз зламали TRW — бюро кредитних історій, — із неприхованим задоволенням промовив один зі «Спілберґів».

Нора побачила, як на зелених моніторах миготять якісь