Читати книгу - "Магія у подарунок, Мiла Морес"

152
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 113 114 115 ... 118
Перейти на сторінку:

Веселощі зникли, коли я пильно подивилася в сумні очі Енді. В них сказано усе, що залишилося мені незрозумілим. Зараз я бачу, що він змучений. У його тілі немає тієї легкості, що простежувалася раніше. Глибоко в очах засів смуток.

- Енді, це правда?

Він киває мені, схиляючи голову на руки. Мої очі бігають у різні боки, я не можу затримати їх на одному об'єкті. Відчуваю лише, що мені стає холодно. Енді накидає на мене плед, теплий, м'який. Обіймає зі спини, втягує запах мого волосся. А я навіть не знаю, чим від мене зараз несе. Може димком?

Енді чує мої думки, але не реагує. Мої жарти зараз не доречні. Я й сама розумію, що рік – безодня. Все могло змінитись за цей час.

- Енді, - я хочу поставити головне питання, тому говорю несміливо, боюся почути небажану відповідь, - ти мене любиш?

- Есмо... Я так тебе люблю, - заривається обличчям у моє волосся, знову стискає мене до болю. – Кохаю тебе безмежно.

- Але минуло так багато часу ... Цілий рік, - моторошний здогад змив мою радість. – Ти вже міг знайти когось іншого. І ви б з Діеном по новому колу почали ділити її ночі.

- Есмо, я сподіваюся, ти мене колись пробачиш за все це, - тепер ми вдвох кутаємось у плед, Енді притискається до мене. - Я був тут з тобою щовечора, яка ще інша? У Діена, так, йому все одно. Але я чекав на тебе.

- Та гаразд, Енді, якщо рік минув, не повірю, що в тебе нікого не було! Тим більше, я була сто п'ятдесята, яку ти привів знайомитися з батьками. Знаєш, взагалі особливою себе не відчула.

Енді ковтає. Відчуваю на собі його пальці, вони чомусь тремтять. Мою шкіру на шиї обпалює гаряче дихання. Тіло моментально відгукується з його близькість.

- Есмо, це не так. У мене було кілька дівчат, але нічого серйозного. А тебе я люблю більше за життя.

- Вважатимемо, що я повірила. Поцілуй мене, Енді.

Він виконує моє побажання. Пристрасно, жадібно, проникливо цілує мене в губи, владно притискаючи до себе. Я тремчу в його руках, збуджуюсь за секунду, закочую очі від задоволення. Тільки зараз розумію, як моє тіло за ним скучило.

- Як щодо сексу у склепі?

- Ох, Есмо. Ти не уявляєш, як я сумував за тобою, за твоїми ласками, стогонами, за твоєю посмішкою і веселими жартами. Моє житя було на паузі, я чекав тебе.

Поцілунки покривають мою шию, плечі, груди. Чоловічі руки пестять стегна. У його рухах різкість, наполегливість, дикість. Зі мною зараз звір, якого давно не підпускали до самки. Ось-ось почне вгризатись мені в гриву. Нічого, мене не лякає, я буду рада.

- Мабуть, це вже перебір, моя дівчинко, - відсторонився, але я розумію, що через силу.

- Чому? Ти ж казав, що це наша фішка, – посміхаюся, підбурюю до скоєння злочину.

- Ми перенесемося додому. Я все підготував до твого повернення. Ще рік тому там все чекало на тебе. Дім захищений від магії, Діен не відчує тебе, якщо ми будемо всередині. Спочатку тобі не можна буде виходити.

- Енді, давай спочатку сексом займемося, а потім поговоримо, - тягнуся до нього губами, руками розстібаю штани.

- Есмо, я шалено тебе хочу, але підемо додому.

Він переміщає мене разом із пледом. Ми виявились десь далеко, я навіть не зрозуміла, де саме. Усередині гарно, світло. Краще, ніж у гробниці – не посперечаєшся. Кімната велика, світла, на фіранках грають сонячні промені.

- Енді, ми на острові?

- Так, Есмо. Це наш дім. Тільки острів інший, якщо що. І він нам не належить, – він сміється.

- І мені не можна вийти? – демонстративно підкочую губу.

- Поки ні, кохання моє, може пізніше.

Енді підштовхує мене до ліжка, на ходу позбавляє себе одягу, скидає мій плед, я не опираюсь. Він уже зверху, навалюється як голодний звір, втискає мене в ліжко. Тривають катування поцілунками. Це приємно, але я вже готова йти далі, течу по ньому, заливаю соками обох.

- Енді, може я спочатку в душ? Все ж таки рік не милася.

- Ні, ти чудово пахнеш, - він гарчить, прилаштовуючись у мене між ніг. Я розумію, що зараз усе буде швидко. Він поспішає, мало церемониться, хоч і намагається залишати більше поцілунків на моєму тілі. – Як же я тебе хочу…

Енді став диким звіром. Гарчить, стогне, мов від болю, жадібно натягує мене на себе. Грубо, як тварина, але так збуджуюче. Вигинаю спину, підкручую стегна, рухаюся йому назустріч. Він проникає глибоко, різко заповнює мене, тієї ж миті вислизає, щоб знову жорстко увійти. Я кричу від переповнюючих відчуттів, хапаюся за його плечі, дряпаю, обвиваю ногами. Він гарчить, треться об мене щетиною, стогне, грубо тягне на себе, відштовхує і знову тягне. Занадто швидко, щоб уловити кожен рух. Я горю зсередини, ось-ось спалахну зовні. Ще кілька рухів – і Енді здригається на мені. Не знаю, напевно, але здається, його сперма залишилася всередині мене.

На цьому Енді не зупинився. Перевернув мене на живіт, підтягнув попку до себе і ще раз вставив член до крайньої точки всередині. Я скрикнула. Як він так швидко відновився, я не зрозуміла. Тепер лежить зверху, натирає мої сідниці, а я хапаю пальцями простирадло. Як пристрасно, швидко, до болю приємно. Я кінчаю несподівано. Енді ще рухається в мені, а я вже тремчу від оргазму. Він не зупиняється, так само різко штовхає в мене член, стискає сідниці долонями. Я тремчу, відчуваю ще одну хвилю. Мене знову накриває оргазм. Якщо він не зупиниться, я скінчу втретє. Але він зупиняється, витягає член, схиляється наді мною і вихлюпує весь вміст на попку.

1 ... 113 114 115 ... 118
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Магія у подарунок, Мiла Морес», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Магія у подарунок, Мiла Морес"