Читати книгу - "Серце Дракона, Вікторія Калінгер"

А от що до самої Мири. То дівчина ще не до кінця розуміла – радіти їй, чи переживати. Знаючи про зло, яке тепер носила в середині, вона дуже боялася, щоб воно не перейшло на їхнього майбутнього малюка. Потрібно було швидко знайти того, хто б їй допоміг і з ким вона могла би порадитися. Та крім Мо, на думку більше ніхто не приходив.

Та потрапити до Мо виявилося не так вже й легко.

Перший місяць своєї вагітності Мира пролежала в кімнаті. Її щодня мучила страшенна нудота та й в голові без перестану паморочилося. Марго, яка весь час сиділа коло неї і поїла її якимись відварами, все заспокоювала дівчину і говорила, що це нормальне явище, коли вагітних нудить.

Звісно ж Мира їй вірила, та від свого стану готова була померти. І коли сил терпіти вже не залишалося, нудота раптом припинилася сама по собі. Авжеж, Миру і далі нудило. Але цей недуг почав її мучити лише зранку. Решту ж дня, дівчина нарешті могла проводити, як і всі звичні люди.

Та одну проблему, змінила інша. Тепер на горизонті з’явився майбутній батько. Драган так опікувався Мирою, що дівчина почала відчувати себе справжнісінькою порцеляновою вазою. Імператор намагався майже скрізь супроводжувати свою дружину. А якщо йому не вдавалося виділити свого часу, то біля дівчини обов’язково мали ходити Марго, Троян або ж Гер Авіан. І якщо бути відвертими, то останнім анітрохи такий розклад подій не подобався.

- Я в няньки не підписувалася. - Бубоніла собі під ніс незадоволена Марго, коли вони з Мирою прогулювалися вздовж берега моря. - Ти звісно не ображайся, Миро. Проти тебе я нічого не маю. Та в мене є особисте життя. І глядіти здорову вагітну жінку я не маю жодного бажання.

- Так само, як і я не хочу, щоб мене гляділи. - Дівчина також була невдоволена такими примхами свого чоловіка. До того ж їй терміново потрібно було потрапити до Мо. І бажано на одинці. Дівчина дуже боялася, щоб демон, не завдав шкоди її малюку.

Однак, якою б невдоволеною була Мира, та наступних п’ять місяців, Драган очей з неї не зводив. Весь час намагався бути поруч. Забороняв їй навантажувати себе роботою. І як тільки Імператриця не ламала голову, щоб віднадити від себе люблячого чоловіка та все було марно.

- Драгане, любий, не потрібно мною так опікуватися. Я вагітна, а не смертельно хвора. - Говорила йому Мира, коли вони разом вечеряли у малій їдальні.

- Я хочу щоб Марго тебе оглянула.

- Вона вже оглядала мене вчора. І все було добре.

Та чоловік навіть і не слухав дружини. Вже після вечері у їхній кімнаті стояла роздратована Марго.

- Як ти себе почуваєш сьогодні? - Жінка навмисне говорила голосно, щоб і знервований Драган чув, що дарма її покликав.

- Так само, як і вчора - прекрасно.

 - От бачиш, вона почувається чудово. - Марго повернулася до чоловіка і поглянула на нього із осудним поглядом, мовляв «І нащо я тут?».

- Все одно, оглянь її.

- І в кого ж ти такий впертий?

Розуміючи, що Драган так просто від неї не відчепиться, Марго сіла біля Мири та почала повільно водити руками над її тілом.

Саме ці моменти огляду дівчина не любила найбільше. Кожен раз вона боялася, що цілителька відчує в ній зло. Ту частинку Морокового Серця, яке тепер Мира носила в собі. Тому, в такі моменти вона завжди була напруженою. 

- З дитям все гаразд. От тільки мати дуже напружена.

- То зроби щось. - В голосі Драгана відчувалися нотки занепокоєння.

- А ти не думав, що Мира така напружена через твою надмірну опіку?! Драган, я розумію, ти хвилюєшся. Та залиш вже свою дружину у спокої. Нехай вона живе собі звичним життям. Тим більше, що ні їй, ні малюку нічого не загрожує. Вони абсолютно здорові.

- Ти закінчила? - Хоч Імператор і не бажав відповідати, Марго відчула, що чоловік над чимось задумався.

- Так, я закінчила.

- Тоді можеш йти відпочивати. Дякую.

І цілителька пішла геть.

- Тебе щось хвилює. - Дівчина, яка й далі лежала на ліжку, стурбовано поглядала на чоловіка. Щось в його поведінці бентежило її.

Спочатку, чоловік зам’явся. Не хотів турбувати свою дружину. Та якесь дивне передчуття чогось нехорошого мучило його вже декілька тижнів.  Тому, підійшовши до ліжка, Драган ліг біля Мири і міцно її обійнявши тихо промовив:

- Щось відбувається, Миро. Я не знаю, як це пояснити. Та я нутром відчуваю, що щось відбувається. А ще мої сили. Останнім часом вони немов стали сильнішими. Я став чути більше магії навколо себе. Навіть в тобі, - чоловік торкнувся ледь округлого животика Мири, - Я чую сильний потік енергії. Здається, наше дитя буде дуже сильним.

Мира поглянула на свій живіт і завмерла. Невже її дитина перейняла у себе темну енергію? Невже вона народить щось лихе? Та наступні слова чоловіка змусили дівчину спокійно видихнути.

- Ще настільки чистої і світлої енергії я в житті не відчував.

- Однак, не тільки це тебе бентежить? - Імператриця зазирнула у вічі чоловікові і зрозуміла, що потрапила у самісіньку ціль. - Ну ж бо Драгане, розкажи мені. Не тримай це у собі.

- Це ось тут. - Чоловік взяв руку дружини і поклав її собі на груди. - Мені здається, що в мені щось є. І це не Серце Морока. Це щось могутнє і сильне. Щодня воно стає сильнішим. Та я ніяк не можу збагнути чи лихе воно, чи ні. Зараз я його стримую, хоч воно й рветься на волю. Втім, настане день, і я не знаю, чи зможу утримати його.