Читати книгу - "Привид"

Я не міг залишити свій бізнес на них. І тому вирішив, що це має бути Сергій. Він був молодий, у нього все життя було попереду, і з нього можна було виховати…

— Ти сказав мені, що колись і у тебе міг бути син.

— Може, Сергій і не мав такої схильності оперувати цифрами, як Густо, але він був дисциплінований. Амбітний. Мав бажання виконувати те, що потрібно, аби стати отаманом. Тож я дав йому ножа. Залишилося одне випробування. У давнину козак, щоби стати отаманом, мав піти у тайгу і повернутися із живим зв’язаним вовком. Сергій мав таке бажання, але мені ще треба було переконатися в його здатності виконати «то, что нужно».

— Перепрошую?

— Те, що треба.

— І цим здогадним сином виявився Густо?

Старий пригладив своє волосся назад так сильно, що його очі перетворилися на дві вузенькі щілини.

— Густо було півроку, коли мене кинули до в’язниці. Його мати шукала втіхи де тільки могла. Принаймні, спочатку. Тому була не в змозі займатися його вихованням.

— Героїн?

— Соціальні служби відібрали у неї Густо і забезпечили його прийомними батьками. Працівники служби та прийомні батьки зійшлися на тому, що мене, як в’язня, просто не існує. Мати Густо померла наступної зими від передозування.

— Ти сказав, що повернувся до Осло з тієї ж причини, що і я, — через свого сина.

— Мені повідомили, що він відбився від своєї прийомної родини, вибився з прямої та вузької соціальної колії. Я й так уже подумував поїхати зі Швеції геть, до того ж, конкуренція в Осло була млявою. Я знайшов те місце, де вештався Густо. Спершу придивлявся до нього на відстані. Він був такий гарний. Неймовірно гарний, це у нього від матері, ясна річ. Я міг просто сидіти й подовгу дивитися на нього. Дивитися й дивитися, і думати про те, що він — мій син, мій рідний… — Старий здавлено замовк.

Харрі уставився на свої ноги, на нейлоновий шнур, який йому видали замість зламаного карниза, і втиснув його в підлогу п’ятками черевиків.

— І тоді ти взяв Густо у свій бізнес. Щоби перевірити, чи зможе він взяти його на себе.

Старий кивнув. І прошепотів:

— Але я йому нічого не сказав. Коли його вбили, він не знав, що я його батько.

— А навіщо було так поспішати?

— Поспішати?

— Навіщо було так швидко підшукувати собі наступника? Спершу Густо, потім — Сергій.

Старий вимучив зморену посмішку. Подався вперед у своєму кріслі до світла лампи, що висіла над ліжком.

— Я хворий.

— Гм. Мені так і здалося. Рак?

— Лікарі дали мені максимум рік. Шість місяців тому. Той священний ніж, який я віддав Сергію, лежав у мене під матрацом. Тобі болить твоя рана? Це мій біль передався тобі, Харрі.

Харрі кивнув. Усе збігалося. Втім, не все.

— Якщо тобі лишилося жити кілька місяців, то чому ти так боявся викриття, що убив рідного сина? Обміняв його довге життя на власне коротке?

Старий глухо закашляв.

— Урки та козаки — як рядові солдати в полку. Ми присягаємося на відданість певному кодексу, і ми дотримуємося його. Але не сліпо, а з розплющеними очима. Ми тренуємося дисциплінувати наші емоції, тримати їх в руках. І це робить нас господарями власних життів. Авраам погодився принести в жертву рідного сина, бо…

— …то був Божий наказ. Я й гадки не маю, про який кодекс ти кажеш, але чи говориться в ньому, що відправляти вісімнадцятирічного хлопця до в’язниці за власні гріхи — це нормально?

— Харрі, Харрі, ти, мабуть, не зрозумів. Я не вбивав Густо.

Харрі здивовано витріщився на старого.

— Та ти ж сам щойно сказав мені, що ти діяв у відповідності до свого кодексу! Згідно з яким ти мусиш убити свого сина, якщо існує така необхідність?

— Так, сказав, але я сказав також, що мене народили лихі зіпсуті люди. Я люблю свого сина. І ніколи б не наважився позбавити його життя. — Сміх старого перетворився на кашель. Приклавши руку до грудей, він схилився над колінами і все кашляв і кашляв.

Харрі здивовано закліпав очима.

— Хто ж у такому разі його вбив?

Старий випростався. У своїй правій руці він тримав револьвер. То був великий потворний предмет, що виглядав навіть старшим за свого власника.

— Тобі слід було добряче подумати, Харрі, перш ніж приходити до мене без зброї.

Харрі нічого не сказав. М5 залишився на дні залитого водою тунелю, а гвинтівка — у квартирі Трульса Бернтсена.

— Хто вбив Густо? — повторив Харрі.

— Та хто завгодно.

Харрі здалося, що він почув, як скрипнув спусковий гачок, коли старий поклав на нього свій палець.

— Убити — неважко, Харрі. Ти зі мною згоден?

— Так, — відповів Харрі, піднімаючи стопу. Почувся легенький посвист, і тонкий нейлоновий шнур блискавично рвонув до держака, на якому трималися штори.

Харрі побачив німе запитання в очах старого, побачив, як його мозок миттєво обробляє необроблені шматки інформації.

Світло, яке не увімкнулося.

Крісло, що стояло посеред кімнати.

Харрі, який сидів на ліжку і не піднявся, щоби обшукати його.

Харрі, який і на сантиметр не зсунувся з того місця, де він сидів.

І тепер старому здалося, що він у напівтемряві кімнати побачив нейлоновий шнур, котрий тягнувся від підошви черевика Харрі до держака штор, а звідти — до електричного світильника у нього над головою. Але світильника там більше не було, а висів там єдиний предмет, який Харрі взяв із собою з Бліндернвеєн, 74, окрім священицького комірця. Тільки про цей предмет він і думав, відлежуючись, до нитки промоклий, на асаєвському ліжку з балдахіном. Він хапав ротом повітря, а перед його очима то з’являлися, то зникали темні цятки. Йому здавалося тоді, що він ось-ось втратить свідомість, але силою волі Харрі змусив себе залишитися притомним, залишитися по цей бік чорного провалля. А потім підвівся і взяв «жука», що лежав поруч із Біблією.

Рудольф Асаєв кинувся вліво, тому сталеві гвіздки, вмонтовані в цеглину, пробили йому не голову, а шкіру між ключицею та плечовим м’язом, а потім, увійшовши вглиб, поцілили в плечове нервове сплетення. В результаті сталося ось що: коли через дві сотих секунди він натиснув на спусковий гачок, м’яз його верхнього передпліччя паралізувало, через що ствол револьвера опустився на сім сантиметрів донизу. Порох засичав і горів упродовж тисячної частки секунди, необхідної для того, аби куля вилетіла зі ствола старого нагана. А через три тисячних секунди ця куля вгризлася в раму ліжка поміж литками Харрі.

Харрі підвівся. Клацнув запобіжником і натиснув