Читати книжки он-лайн » Поезія 📜🎼🌹 » Сонети. Світовий сонет

Читати книгу - "Сонети. Світовий сонет"

198
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 115 116 117 ... 224
Перейти на сторінку:
(Тут імператор… Там на клавесині Його Встидлива в кучері мишині Вплітає ноти…) Що ж, коли вже йти, То скільки брати свіч для темноти? Вгорі живим, чи мертвим у долині Світить, чи тому, що вмирає нині, Хоч жити мав, та рвуть його чорти? Не знаєш. Та не хочеш одвертаться. І йдеш в нікуди, схожий на блукальця, Що шлях згубив на цвинтарях чужих. А світло дужчає. Свічок дванадцять На свічнику твоїм — котрась із них Впаде вже скоро й опече святих. Ернест Бриль
МІСТОМ ХОЛОДНИМ Містом холодним, як кременя серцем, здаля Йшли пастухи, отари по вулиці гнали. — Зіронька, зірка зійшла! — сурмили, гукали, Іскру кресали, аж грала під ними земля. Та надаремно кресали, бо іскра в ту ж мить В'янула, никнула, в кремені міста маліла. Наче ніколи в слові вона не горіла, І пропадала, гаснула — не воскресить! Пастирі на роздоріжжі, тлумні отари Теплих овець, що пливете, наче хмари, Вбоге ваше знання! Ми з надхмарних висот, Ми з будинків, що вищі за стайні стокрот, Бачим небо. Там — тьма. Та хіба народиться Може з вашої іскри Віфліємська зірниця?.. Рафал Воячек
ВІТЧИЗНА Мати мудра як костельна вежа Мати більша аніж церква римська Мати довга наче транссибірська Залізниця як Сахара ясна І побожна як журнал партійний Мати гарна ніби страж пожарна Терпелива як полковник слідчий І боляща наче породілля І правдива ніби та дубова Палиця і добра наче пиво Із Живця а груди як дві сотки І дбайлива як офіціантка Мати Божа Польщі Королева І чужа як Польщі Королева З ПОРТУГАЛЬСЬКОЇ
Луїс де Камоенс
ЗІ ЗБІРКИ «СОНЕТИ» 23 Слова високі й ніжні, мов блакить, Божественних звучань таємні сходи, — Мій вірш не дасть такої насолоди, Мене він розчаровує і злить. А ваших творів джерело дзвенить І сліпить Іпокрени ясні води. На Тежу сад зацвів такої вроди, Що з ревнощів цвіт Мантуї горить. Вам дар вручали дочки Мнемозіни, І щедре ваше слово, і нетлінне, Воно, як світло, лине вдалині. Обидві наші музи неповторні, Та ваша — сяйво в сонячному горні, Моя — пекельних заздрощів огні!
1 ... 115 116 117 ... 224
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети. Світовий сонет», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонети. Світовий сонет"