Читати книгу - "Одіссея найкращого сищика республіки"

раз згадав події останніх тижнів і зовсім нічого смішного не знайшов. До мене вийшла Анюта.

— Ви образилися на мене, Іване Карповичу?

— Ні, що ви. Оце стою, намагаюся згадати смішне, бо ж видавці кажуть, що читачі втомилися від війни й хочуть сміху. Але нічого смішного зі мною не траплялося.

— Все ще попереду, Іване Карповичу, все ще попереду.

Я в це теж хотів вірити. Ми прибули до Одеси вранці й одразу поїхали до «Варшави». Наша поява зчинила фурор. Пан Бенціон зголосився одразу нас прийняти.

— Я сам, — сказав я Анюті й пішов у кабінет до Кріка. Мене попросили здати зброю. Раніше не просили. Я віддав браунінг. Мене ретельно обшукали й тоді тільки пропустили. Пан Крік чекав. Підвівся, потиснув руку.

— Ви вкотре здивували мене, Іване Карповичу. Таки знайшли Анетту. Розкажете, як і де?

— Обов’язково, але іншим разом. Зараз я хотів би поговорити про її контракт.

— І про що тут говорити? — Крік здивувався, був невдоволений.

— Про те, що я доклав дуже великих зусиль, неодноразово ризикував життям, коли шукав і рятував пані Анетту, й цілком заслуговую вирішувати долю цього контракту.

— Я ціную вашу роботу й не сумніваюся у ваших словах, Іване Карповичу, але я не розумію ситуації, коли мені просто пропонують втратити гроші й не роблять якихось зустрічних пропозицій.

— Моя пропозиція — Волга, від Астрахані й до Казані. Харлам мертвий, Митрофан теж, їхні банди знищені. Беріть і заходьте, — сказав я і помітив, як заблищали очі Кріка.

— То це ви? — Крік закрутив головою. — Іване Карповичу, я воював із цим прибацаним і мусив відступити, бо не бачив перспектив перемоги за прийнятною ціною.

— Тепер Харлам труп.

— Як це вам вдалося?

— Вдалося. Мені здається, я зробив добру пропозицію?

— Для чого вам контракт Анетти?

— Щоб спалити його.

— Спалити? Іване Карповичу, ви ж доросла людина, а мрії у вас наче в гімназиста, якому баньки забивають тілесні хвилювання!

— У кожного з нас є свої слабкості. Я люблю допомагати дамам.

— Це ваша ахіллесова п’ята, Іване Карповичу.

— Чия п’ята? — перепитав я.

— Ви знаєте чия. Ви тільки придурюєтеся темним та неосвіченим, але ви багато чого знаєте. Так ось, на цій ахіллесовій п’яті вас колись і спіймають. Ваші вороги. Вони скористаються нею. Краще позбудьтеся її.

— Дякую за пораду. А як щодо контракту?

— З контрактом вирішено. Я погоджуюся на вашу пропозицію.

— То я можу отримати контракт?

— Сам папірець? Його не існує. Ми домовлялися з Анеттою на словах. Цього завжди достатньо.

— Що ж, тоді й ми домовилися. А тепер я хочу спитати, чи досі можу скористатися вашою допомогою, виїжджаючи з країни?

— Звісно. Поки йдіть відпочиньте, десь за годину вас повідомлять.

— Дякую. — Я вийшов, сказав Анюті, що контракту більше немає. Вона спочатку не повірила.

— Як немає?

— Як не було.

— Господи, Іване Карповичу. Іноді мені стає страшно.

— Чому?

— Бо я згадую ті дурні чутки, що ви продали душу дияволу.

— Маячня.

— Так, але як пояснити, що ви раз за разом робите неможливе?

— Я роблю важке, але можливе. Дозвольте з вами попрощатися. Я вирушаю у подорож.

— Якщо хочете, я можу вам сьогодні заспівати.

— Я думаю, зараз у вас погані спогади про спів. Відпочивайте. А коли повернусь, я залюбки вас послухаю.

— Ви чули про Одіссея? — несподівано спитала Анюта.

— Ага, це грек, але не такий, як зараз, а якийсь стародавній.

— Точно! Він вирушив у похід і плавав багато років, бо доля заважала йому повернутися додому. Бажаю вам, щоб ваша подорож була значно коротшою.

— Дякую.

Мене провели до окремої кімнати у «Варшаві», там я трохи подрімав. Потім прийшов Борис із валізою.

— Іване Карповичу, вже сьогодні ви можете відпливати. Але якщо заморилися з дороги, можна через день.

— Ні, сьогодні — то сьогодні.

— Увечері я відвезу вас. — Борис захоплено дивився на мене. — Я чув, що ви зробили в Царицині. Іване Карповичу, це щось! Харлам був одним із найпотужніших наших ворогів. Я б залюбки супроводжував вас. Бенціон Менделевич дозволяє, а я б хотів побільше навчитися.

— Мушу відмовити. Це особиста подорож.

— Прикро. Ну, добре. О шостій я заїду. Будьте готові. А ось ваші документи й гроші. Якщо не бажаєте брати всю суму, можете залишити частину. Відпочивайте.