Читати книгу - "Діаболік"

на трон, хоча Тайрусу не вистачає клепки, щоб зрозуміти це. Він просто боїться йти проти її волі, але його хвороба робить його дуже вразливим і вона з легкістю маніпулює ним.

— Так, — видихнув Імператор, — безсумнівно, так і є.

Хезерд поклав руку на плече Імператора.

— Ваше Високопреподобство, ви перевищили дозу. Я думаю, вам слід відпочити.

— Я не дитина, щоб вислуховувати моралі, — огризнувся Імператор. — Я дослухаю до кінця історію про цю змову!

— Це не розумно. Ви не повинні вірити словам цієї істоти, — сказав Хезерд.

— Це не змова, — швидко запротестувала я. — Тайрус нічого не планує, він — лише жертва... Перестаньте! Відпустіть мене!

Але Енгвіш схопив мене за плечі й потяг назад до дверей.

— Вам час іти, Вельмишановна Панно Імпірінс.

Він доклав багато сил, набагато більше, ніж це було необхідно. Якби я дійсно була людиною, він би міг зламати мені ключиці. Я не посміла вирватися з його хватки і продемонструвати власну силу.

Імператор лаявся з Хезердом, який казав:

— ...не можна довіряти. Це видно по її обличчю... А потім їхні голоси стихли, бо Енгвіш виштовхав мене з кімнати.

За порогом зали я зустрілася очима зі спокійними чорними очима Енгвіша і бездоганно зіграла роль ображеної спадкоємиці, яку побила істота.

— Як ви смієте!

Енгвіш дуже близько нахилився до мене.

— Дозволь використати мову, яку ти зрозумієш: якщо ти ще раз наблизишся до Імператора, я вирву тобі хребет.

Загроза застосувати силу змусила мене завмерти: невже він здогадався, хто я така? Ні, цього не може бути. Але перш ніж я встигла озвучити свою вимогу, щоб почути пояснення такої неприкритої загрози, він повернувся до кімнати.

Отже, Діаболіки побачили з виразу мого обличчя, що я брешу. Я сподівалася, що параноя Імператора переважить його довіру до їхньої думки.

Я відправила Служницю із запискою до Тайруса.

Я посіяла насіння у твого дядька. Його Діаболіки не довіряють мені, але він почув мої слова.

Тепер нехай це насіння вкорениться. Коли Імператор зажадає почути пояснення від Тайруса, розумний Тайрус завершить справу.

46

ТОГО САМОГО ВЕЧОРА оголосили про заручини Тайруса й Елантри. Я дізналася про це від Служниці, яка доставила мені послання від Елантри: я мала прийти до її вілли на світанку, щоб провести помазання.

— Помазання? — промовила я, перечитуючи написане.

Донія вирвала в мене листок і прочитала послання.

— Помазання — це ритуал, що проводиться перед заручинами. Зазвичай для його проведення запрошують найближчих друзів, коли готуються оголосити про своє рішення. Мати вчила мене, як це робити, але це занадто складно. Настільки складно, що я не зможу тебе всьому навчити.

— То я відмовлюся.

— Ні! — вона зблідла. — Цим ти завдаси страшної образи, Немезідо.

— Це саме те, чого я бажаю, — рішуче заявила я. — Мені не подобається Елантра так само, як і тобі.

— Ні, ти справді не можеш відмовитися. Це священне дійство. Твоя відмова може призвести до початку війни між нашими сім’ями, а ми не можемо собі цього зараз дозволити.

Мені ні до чого проблеми з Пасусами в ці неспокійні часи.

— Гаразд, я не стану відмовлятися, але я не розумію. Ми з Елантрою не подруги. Навіщо вона мене запросила?

— Можливо, щоб похвалитися своїми заручинами? — припустила Донія. — Послухай, ходімо разом. Вона не заперечуватиме, якщо ти приведеш Церемоніймейстера Етикету. Я тихенько підказуватиму тобі, що робити.

«Світанок» настав о 06:00, отже, рано-вранці Донія прогнала рештки сну, і ми вирушили до Елантри.

Її Служниці відчинили нам двері і ми увійшли всередину. Мене провели до спальні Елантри, де вона вдавала, ніби спить.

— Вставай! — наказала я. — Покінчимо із цим.

Елантра сіла й подивилася на мене, її чорні кучері розсипалися по плечах.

— Це так не робиться.

Мене охопило роздратування. Я дістала шовкову серветку, а Елантра в очікуванні знову заплющила очі. Донія пояснила мені, що я маю зробити на початку. Я все добре запам’ятала.

Біля ліжка стояла чаша з освяченою водою. Я опустила туди серветку, а потім легенько змочила нею шкіру спочатку над одним заплющеним оком, а потім над другим.

— Так краще, — промовила Елантра, піднімаючись.

Донія підглядала за моїми діями з-за дверей і підказувала самими губами, що казати далі.

— Прийміть мої вітання, Вельмишановна Панно Пасус, у цей найзнаменніший день, коли ви офіційно оголошуєте про свої заручини, — продекламувала я.

Елантра перевела погляд з