Читати книгу - "Анексія: Острів Крим"

Міліція Криму в день референдуму провела антитерористичні навчання, заявила прес-служба: «Кримські міліціонери спільно з представниками інших правоохоронних структур півострова проводять тактико-спеціальні навчання за програмою „Антитерор“. Мета таких заходів — перевірка готовності та скоординованості дій учасників програми до протидії можливим порушенням громадського порядку»642.

Крім Криму, вогнищами напруження цього дня стали також східні українські регіони, найбільш масові заворушення відбулися в Донецьку й Харкові. Як козачків до Криму, так до цих міст завозили російських «тітушок» і криміналітет із Воронезької та Ростовської областей. Нападу піддавалися й державні установи, і будинки, де розташовані проукраїнські організації. У Харкові захопили та підпалили будівлю «Просвіти», у Донецьку взяли штурмом будівлю СБУ.

Тим часом з’явилася нова реакція кримської влади на вчорашнє рішення ВР України розпустити парламент автономії. Депутати ВРК виступили із заявою: «Їхні імена [депутатів ВРУ. — Прим. ред.] тепер сумно відомі на півострові, а самі вони стануть персонами нон грата для всіх кримчан. Своїм рішенням народні депутати поставили жирну крапку в стосунках Криму й материкової України»643.

«Сегодня» повідомило: «Згідно з даними департаменту інформації УГКЦ, у Севастополі вдруге зник священик УГКЦ Микола Квич. Крім того, невідоме місцезнаходження священиків Богдана Костецького, який опікується прихожанами в Євпаторії, та Ігоря Гавриліва (прихід в Ялті)»644.

О 18:20 Владислав Селезньов дописав: «Із Севастополя повідомляють, що сьогодні в другій половині дня силами „самооборони“ Криму заблоковано Військово-медичний клінічний центр Кримського регіону. Блокпости встановлені біля всіх трьох виїздів із медцентру, з території не випускають автомобілі. Наразі основний контингент пацієнтів, що проходять лікування в госпіталі, це військові пенсіонери»645.

Російський телеканал «Дождь», посилаючись на маловідомий Кримський республіканський інститут політичних і соціологічних досліджень, повідомив дані екзіт-полу: «93% висловилися за возз’єднання Криму з Росією на правах суб’єкта Російської Федерації. 7% висловилися за відновлення Конституції Республіки Крим 1992 року й статусу Криму як частини України»646.

Ще до закінчення референдуму Рамзан Кадиров уже кинувся вітати кримчан із «приєднанням», що прозвучало як знущання: мовляв, із Криму зроблять курорт, настільки ж відомий, як удалося зробити з Чечні647.

Очільник Комітету виборців України Олександр Черненко розповів «5 каналу», як сепаратисти створювали рекордні явки: «Практично на всіх дільницях ми бачили, крім основних списків виборців, так звані додаткові списки, куди включали нібито тих, кого нема в основних. На деяких дільницях у такі додаткові списки повключали по 200 людей. Туди або прописали тих, хто не проживає на дільниці, або людина обходила різні дільниці й там включалася у списки. Власне, це призвело до того, що явка така аномально висока»648.

Про підготовку фальсифікацій написав «Крим-SOS»: «Рахувати голоси на „референдумі“ будуть без зайвих очей. „ЦВК“ Криму заборонив журналістам бути присутніми під час процесу розкриття урн і підрахунку голосів»649.

Своєю чергою, користувач Facebook Емір Шевкієв зазначив: «Ми в 1-й гімназії [у Сімферополі. — Прим. ред.] на Карла Маркса. Спочатку не хотіли пускати, але потім навалила купа журналістів, і тепер всі тут, стоїмо на відстані п’яти метрів. Але коли дзвонив у прес-центр, говорили, що журналістам на самому підрахунку голосів не можна бути присутніми».

Уже за дві години після закриття виборчих дільниць кримські виборчі комісії заявили, що встигли порахувати близько половини з усіх бюлетенів, і згідно з їхніми «підрахунками» зафіксована тотальна підтримка виходу Криму з території України та приєднання до Російської Федерації.

Відповідну заяву зробив Михайло Малишев: «У Комісії з проведення референдуму нарахували 95,5%, які проголосували за приєднання Криму до Росії, за результатами обробки більше 50% бюлетенів. За возз’єднання Криму з Росією на правах суб’єкта Російської Федерації — 95,5%. За збереження автономного статусу Криму у складі України на референдумі висловилися 3,5% виборців. Ще 1% бюлетенів визнано недійсними»650.

Глава МЗС Великої Британії Вільям Хейг заявив йєиїєп: «Ми засуджуємо проведення цього референдуму, що порушує Конституцію України та ігнорує заклик міжнародної спільноти до стримування напруги. Про проведення референдуму було заявлено за десять днів, не було проведено дебатів або кампаній, лідерів України не пускали до Криму, на території якого були присутні війська іншої країни. Як і наші партнери, Велика Британія не визнає результати референдуму й уважає, що на зустрічі міністрів закордонних справ ЄС повинні бути вжиті заходи, які дадуть Росії зрозуміти, що її дії призведуть до економічних та політичних наслідків»651.

Слідом за Хейгом свою реакцію оприлюднив міністр закордонних справ МЗС Лоран Фабіус: «Росія повинна визнати суверенітет і територіальну цілісність України». Президент Литви Даля Грибаускайте була більш конкретна: «Після незаконного референдуму в Криму де-факто Росія починає анексію української території». Міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт прокоментував так: «Це [кримський референдум. — Прим. ред.] політичне шоу для створення видимості легітимності російському військовому вторгненню. Позиція ЄС дуже чітка — так званий референдум у Криму є незаконним і антиконституційним» 652.

Єдиними в оцінці дій Росії були президент Ради ЄС Хармен Ван Ромпей і президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу в спільній заяві: «Ми знову заявляємо про рішуче засудження неспровокованого порушення суверенітету України та її територіальної цілісності й закликаємо Росію вивести свої збройні сили до докризової кількості в місця їхньої постійної дислокації, відповідно до угод»653.

Президент Європейського парламенту Мартін Шульц був ще більш критичним: «Я шкодую, що цей референдум відбувся, тому що він був незаконним і ускладнив майбутні зусилля з врегулювання кризи. Це голосування не було дійсним ні в рамках українського, ні в рамках міжнародного права. Це було порушенням міжнародного права й порушенням українського суверенітету. Аргументи про те, що військові дії необхідні для захисту етнічної меншини, часто використовувалися в минулому й мали згубні наслідки»654.

Після зустрічі з Мустафою Джемілєвим оприлюднив свою позицію й Реджеп Таїп Ердоган: «Прем’єр-міністр Туреччини підкреслив, що Туреччина бачить Україну цілісною й незалежною, а також виступає проти втручання іноземних сил у внутрішні справи України. Крім того, Реджеп Таїп Ердоган заявив, що не має наміру визнавати референдум, який пройшов 16 березня 2014 року в Криму, тому що він суперечить міжнародним нормам. Глава турецького уряду висловив стурбованість кризою й висловив готовність надати максимальну підтримку у разі, якщо на кримськотатарський народ буде здійснюватися будь-який