Читати книгу - "Віддана босу за борги, Марк Логан"

35.2

Таня

Хочу втекти, поки мене не побачили, але під ногами сипучий пісок, який засмоктує мене і не дає шансу на порятунок від емоцій. Вони крутяться навколо і весь час говорять одне й теж саме: іди до них… іди до них…

Я ладна піддатись порочності та зробити останній крок, щоб чоловіки мене побачили, але крихта здорового глузду не дозволяє зробити те, чого жадає тіло, змочене в бажанні. 

Завмираю, дозволяючи собі насолодитись побаченим, а вже потім, на самоті, складу новий план. 

Порочні ігри, де ми утрьох, переслідують мене довгий час. 

Та уявляти — це одне! 

А от бачити, як рука Стаса заплутується у волоссі Андрія, як чоловіки гарчать один на одного під час поцілунку…

Доронін і тут показує свій характер, рвучи сорочку Стаса. Прикриваю повіки та чую, як ґудзики сиплються дерев'яною підлогою, наповнюючи моє тіло вогнем. 

Розплющую очі й одразу їх округлюю. Мої мрії були дикими, але бачити те, як чоловіки пестять один одного — це за межами.

Вогонь всередині мене спалахує ще більше. Голосно потріскує. Не стримавшись, охаю разом з чоловіками. Закриваю рот руками й роблю крок убік.

Бажання змінюється панікою. Я була налаштована на розмову, та це було до того, як побачила їх. 

Швидко згинаюсь і знімаю туфлі. Притискаю їх до грудей і навшпиньки біжу якомога далі від кабінету. 

Забігаю у першу кімнату, де були відчинені двері, і притискаюсь спиною до прохолодної спини. Серце гупає, та попри це я чую слова Стаса:

— Нікого. Напевно, здалось, — а далі звук замка у дверях.

Шумно й повільно втягую повітря. Перший шок від розуміння того, що я ледь не попалась, помалу відпускає моє тіло, і я можу дихати, хоч і короткими ривками.

Озирнувшись навколо, розумію, що забігла у кімнату Стаса. 

Стає неприємно, що коли до мене доходить, що, коли ми займались коханням, чоловік уявляв, як його член ковзає не у мені, а у Дороніну. Це злить і водночас надто збуджує.

До своєї кімнати заходжу з чітким планом: звабити чоловіків, отримати те, чого хочу, а тоді втекти, забравши з собою частину наших неправильних стосунків.

Їм удвох добре. У цьому я сьогодні переконалась на власні очі, тому і шукати не повинні.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍