Читати книгу - "Інформатор"

сотнею інших шахраїв засікли. ФБР обшукує офіси вздовж узбережжя, і твій стане наступним.

Використовуючи одноразовий телефон, про який у ФБР вже знали, Філліс одразу подзвонила Клаудії, яка ні про що не здогадувалася. Клаудія набрала номер довіреної особи, Хенка Сколі, але відповіді не було. Обидві жінки переглянули новини в інтернеті, але не знайшли нічого, що могло б прояснити ситуацію. Філліс запропонувала поїхати кудись — в таких випадках обережність зайвою не буває. Вона зв’язалася із чартерною компанією в Мобілі, там знайшовся вільний літак, який міг здійснити виліт за дві години.

З чартерної компанії, як і було домовлено, зателефонували до ФБР. Агенти простежили за Філліс, коли вона поспішала до свого секретного офісу в елітному приміському центрі, розташованому неподалік від аеропорту. Жінка зайшла туди, тримаючи в руках лише ключі, а вийшла із двома об’ємними сумками Prada. Агенти поїхали за нею до терміналу цивільної авіації в Регіональному аеропорту Мобіля.

Чартерна компанія поінформувала ФБР, що їхня постійна клієнтка побажала зробити зупинку в Панама-Сіті, щоб підібрати ще одного пасажира; кінцевий пункт призначення — Барбадос. ФБР, залучившись підтримкою Федерального управління цивільної авіації, наказала компанії виконувати рейс. О 16:50 Lear 60 вилетів із Мобіля, щоб здійснити двадцятихвилинний політ до Панама-Сіті.

В цей час суддя Макдовер поспішала до свого улюбленого будинку в «Кролячих перегонах». Спакувавши деякі речі у велику сумку, вона помчала в аеропорт. Вона була на місці, коли о 17:00, коли літак приземлився, і швидко піднялася на борт. Командир екіпажу привітався з жінкою, провів її у салон, а тоді спустився в термінал, щоб владнати необхідні формальності. Через п’ятнадцять хвилин другий пілот повідомив Клаудії та Філліс, що через несприятливу погоду над затокою рейс затримується.

— Хіба цю затоку не можна якось обминути? — розсердилась Філліс.

— На жаль, ні.

Дві чорні автівки марки SUV під’їхали до літака і зупинилися під лівим крилом. Клаудія помітила їх першою і прошепотіла:

— Що за чортівня!

Після того як жінок у наручниках вивели з літака, агенти його обшукали. Ці пані не надто переймалися одягом, натомість вони прихопили усі цінні речі, які тільки змогли. Діаманти, рубіни, рідкісні монети та пачки готівки. За кілька місяців потому усе це інвентаризують і оцінять у 4,2 мільйона доларів. На запитання, як вони планували пронести усе це через митницю на Барбадосі, жінки не відповіли.

Ще більше цінностей виявив обшук в будинку Макдовер у «Кролячих перегонах». Коли агенти, нарешті, знайшли кімнату-сховище, їх приголомшили речі які там зберігалися: готівка, прикраси, твори мистецтва, рідкісні книги, дорогоцінні годинники й антикваріат. Водночас обшук її квартири дав небагато. В офісі Філліс Тебен агенти конфіскували звичний перелік речей: комп’ютери, телефони та папери. Вочевидь, робочі комп’ютери не використовували для брудної роботи. Однак два ноутбуки з її секретного офісу містили інформацію про банківські рахунки та грошові перекази, корпоративні записи, документи на нерухомість і листування з адвокатами з країн, відомих як податковий рай.

Рейди на узбережжі Флориди були масштабними та швидкими. До вечора неділі двадцять одного чоловіка і двох жінок затримали за підозрою в рекеті. В наступні тижні до них додадуться й інші. Дельгадо також затримали. Він якраз був у тренажерному залі й накачував м’язи, коли двоє агентів зіпсували йому день. Формально Дельгадо працював у барі, який належав одній із компаній, а та, у свою чергу, підпорядковувалася іншим. Його звинуватили у відмиванні грошей. Пройде багато років, перш ніж буде розкрито його більш серйозні злочини.

Розділ 42

На телевізійному каналі новин про серію арештів дізналися у неділю ввечері. До такого ніхто не був готовий. Склад злочину був невідомий, так само як імена злочинців, тож розповідати не було про що. Ситуацію різко змінили дві події: звістка про закриття казино і оприлюднення якимось анонімом терміну «Прибережна мафія». Тепер цю історію не можна було ігнорувати. Невдовзі репортери заполонили територію біля замкнених воріт «Ключа до скарбів».

Лейсі та Джо Елен дивилися на екран із захватом, що межував із недовірою. Більше жодної конспірації. Синдикат зруйновано. Корупцію викрито. Злочинці за ґратами. Справедливість відновлено. Від однієї лише думки, що це стало реальністю завдяки їм, жінок охоплювала буря почуттів. Вони обидві так багато втратили на шляху до цього, що тепер важко було відчувати гордість. Принаймні, не зараз. Коли «сенсаційна новина» перервала іншу програму й на екрані з’явилося обличчя судді Клаудії Макдовер, Джо Елен прикрила долонями рот і розплакалась. Репортер розповідав про арешт судді та її адвоката на борту приватного літака під час їхньої спроби залишити країну. Половина фактів були правдою, а там, де репортеру їх бракувало, вмикалася його уява.

— Це сльози радості? — запитала Лейсі.

— Можливо, поки що не знаю. Я точно не засмучена. Просто у це важко повірити.

— Атож. Всього лише кілька місяців тому я нічого не чула про цих людей і не пам’ятаю, щоб переймалася колись діяльністю казино.

— Мені вже можна повернутися додому?

— Не впевнена. Зачекай, поки я з’ясую це у ФБР.

Гантер з’їздив на джипі до міста, щоб купити м’яса та вугілля. Зараз він займався приготуванням реберець на грилі й картоплі. Періодично він підходив до телевізора, щоб почути останні новини, але всі вони повторювалися. Кілька разів Гантер виголошував:

— Вітаю, дівчата! Ви посадили найбільш корумповану суддю в історії Америки. Так тримати!

Проте настрій у жінок був не святковий. Джо Елен була впевнена, що залишиться на своїй посаді, хоча суддя, який