Читати книгу - "Його заборонене кохання. По той бік прокляття., Делісія Леоні"

Я ніс у руках маленький букет квітів, бо знав: вона не любила пишні букети. Коли мені наші лікарі сказали, що Еріел була вагітна… Я стиснув у кулаку тоненькі стеблинки, згадуючи їхні слова…

Згорнувши вліво і пройшовши ще кілька кроків, я зупинився і заплющив очі, піднявши голову до неба. Скільки б часу не минуло, а ноги ведуть мене до могили моєї дружини. Я й досі не згадав її імені. Не знайшов портрети... правда, й не шукав їх зовсім. Чому я сьогодні тут? Щоб вибачитись.

Розплющив очі і, під шелест давно опалого, сухого листя, підійшов ближче до пам'ятника. Хіба їх тут має бути два? Хто посмів без мого дозволу поховати поряд із нею когось?!

  Таблички давно запорошило, і я підійшов до першого пам'ятника, правого. Витер рукою бруд і витріщився на слова… дихання збилося, на мить навіть зупинилося, а у вухах задзвеніло. Ні… що за жарт?

«Еріел Дорет-Ерлоу».

Я заплющив очі і зробив повільний, глибокий вдих. Але, відкривши їх знову, напис не зник. Ледве дихаючи, я перейшов до наступного пам'ятника і рука повисла в повітрі, ніби передчуваючи щось... ще гірше. Навіть піт виступив на лобі. Серце застукотіло, у вухах зашуміло... Зібравшись із силами, я витер табличку на пам'ятнику... і впав на коліна.

«Тейрен Роукс»