Читати книжки он-лайн » Сучасний любовний роман 💑💕📚 » (не) ідеальний чоловік, Катерина Орєхова

Читати книгу - "(не) ідеальний чоловік, Катерина Орєхова"

124
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 117 118 119 ... 126
Перейти на сторінку:

— Роме, я знаю, що ти добре водиш, але давай таки трохи повільніше, — Андрій судомно відстежував кожен мій рух. Я втиснув педаль у підлогу, як тільки ми вилетіли на окружну. Кинувши погляд на панель приладів, я зрозумів, що вже давно перевалив за сто кілометрів на годину. Але я не міг рухатися повільніше, адже до мети залишалося якихось десять кілометрів.

— Не будь дівчиськом, — грубо відрізав я, не відводячи погляду від дороги й впевнено обганяючи допотопну волгу, що тяглася як черепаха.

— Хоч би розкажи куди й навіщо ми так мчимося, — мабуть, Андрій хотів мене відволікти розмовою і таким чином змусити скинути швидкість.

— Сірий відстежив, звідки мені дзвонять, — коротко кинув я. — Хочу встигнути поговорити з цим розумником, доки він нікуди не змотався.

Дерева і стовпчики вздовж дороги пролітали з шаленою швидкістю, я навіть не встигав їх рахувати.

— Через сто метрів поверніть праворуч, — команда, подана механічним голосом, змусила мене швидко перебудуватися в крайній ряд. Судячи з того, як Андрій стиснув руку на ремені безпеки, вийшло дуже різко. Але я йшов по сліду як собака. - Ви прибули. Задане місце призначення знаходиться ліворуч від вас.

Ми синхронно повернули голови, щоб побачити невеликий будиночок у полі. Він був досить доглянутим – підстрижений газон та упаковані на зиму туї.

Не гаючи часу на паркування, я вискочив з машини, як тільки вона зупинилася. Вже постукавши у двері, я відчув присутність Андрія у себе за спиною. Мене відвідала запізніла думка про те, що варто було надіслати Дімці повідомлення з нашою геолокацією. Про всяк випадок.

— Ну нарешті, скільки можна чекати, — двері відчинилися, виявляючи невдоволеного хлопця зі скуйовдженою шевелюрою. Побачивши нас з Андрієм, він розплющив очі від переляку і спробував зачинити двері, але я встиг підставити ногу.

— Привіт, Мишко, — промовив я, зціплюючи зуби та штовхаючи його всередину.

Зовсім скоро фінал! Якщо вам подобається книга, будь ласка натисніть серденько на головній сторінці, це дуже мотивує автора писати)

1 ... 117 118 119 ... 126
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «(не) ідеальний чоловік, Катерина Орєхова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "(не) ідеальний чоловік, Катерина Орєхова"