Читати книгу - "Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба"

відзначалися іменами ольвійських архонтів-епонімів[1026]. Діон Хризостом, який відвідав місто невдовзі після тривалого карбування тут монет Фарзоя та Інісмея, нічого не повідомляє про підкорення його скіфам чи сарматам. При цьому він особливу увагу приділяє відносинам Ольвії з оточуючими племенами і пише про їх постійні напади на місто. Згідно з епіграфічними даними, ольвіополіти неодноразово відряджали посольства до скіфів та сарматів, очевидно, щоб запобігти нападам на місто за допомогою дарунків або данини[1027].

Топографія сарматських пам'яток показує, що з середини І ст. сармати розміщуються довкола Ольвійської держави[1028]. Очевидно, у зв'язку з цим останньою була створена система городищ по Дніпро-Бузькому лиману, що контролювала кордони[1029]. Однак це могло відбутися тільки за умов стабілізації економіки міста та його периферії, тобто не раніше середини І ст. Найбільш ранній оборонний мур цього часу в Ольвії датується саме другою половиною І ст. Цим муром Ольвія була в змозі захиститися тільки від нападів невеликих угруповань приватних осіб, які брали в облогу її на свій страх і ризик заради прибутку, що було звичайним явищем у кочовиків[1030].

Таким чином, наявний комплекс даних свідчить проти насильницького захоплення Ольвії сарматами і прямого її підкорення сарматським царям Фарзою та Інісмею[1031]. Невідомо, якими були їх форми впливу на Ольвію. В цей час вона, ймовірно, здійснила карбування, право на яке було подароване Фарзою Римом за особливі заслуги[1032]. Характер цих заслуг стає цілком зрозумілим, якщо брати до уваги, що Фарзой та Інісмей були правителями сарматських племен аорсів, які взяли участь у римсько-боспорській війні 45— 49 рр. на боці Риму[1033].

Відомості про участь Ольвії у цих подіях дуже обмежені. Існує думка, що впровадження 46 р. так званої ольвійської ери пов'язане з участю міста у римсько-боспорській війні на боці Риму, що забезпечило Ольвії певні пільги[1034]. За іншою думкою, наявність в одному з ольвійських декретів титулу φιλοπατρις — «друг батьківщини», котрий носив з усіх боспорських царів тільки Мітридат III [IOSPE, І2, 38], дає змогу припустити участь Ольвії у цій війні на боці Мітридата III, а початок ольвійської ери віднести до часів походу Т. Плавтія Сільвана[1035]. Однак ретельний аналіз напису IOSPE, І2, 38 дає підстави для висновку, що це звичайний для Ольвії почесний декрет. Прийняття його на честь боспорського царя виключено і тому він не може використовуватися для оцінки зв'язків Ольвії з Боспором і Римом[1036].

Характер допомоги Ольвії Риму в цій війні неясний. Навряд чи ольвіополіти взяли участь у прямих воєнних діях. Проте у зв'язку з тим, що і в Херсонесі, і пізніше в Тірі місцеве літочислення з'являється як відображення можливих подій у їхній історії, пов'язаних з Римом, логічно припустити, що і в розташованій між ними Ольвії впровадження ольвійської ери пов'язане саме з ним. Можливо, одержані від Риму пільги відповідали внеску кожного у справу перемоги над Мітридатом III. Херсонес і цар аорсів Фарзой одержали право карбування золотої монети, а Ольвія — мідної. Не виключено також, що аорси були переселені Римом ближче до дунайського кордону з метою його укріплення, чим і пояснюється їх поява на північному заході від Ольвії. На них також покладалася функція охорони та захисту Ольвії, котра за це здійснила карбування золотих монет Фарзоя. Це припущення підтверджується фрагментом ольвійського декрету, знайденого під Мангупом, в якому згадується посольство до гегемонів Мезії, до якихось союзників та великих царів Аорсії[1037]. Можливо, військовий союз був укладений ольвіополітами з Т. Плавтієм Сільваном[1038], який займав пост легата провінції Мезія між 57 і 67 рр. По прибутті у провінцію він переселив сюди більше 100 тисяч задунайських мешканців, вжив низку заходів, які сприяли стабілізації ситуації на кордонах провінції, спинив просунення сарматів, підкорив бастарнів та роксоланів [CIL, XIV, № 3608].

Між 63 та 66 рр. Т. Плавтій Сільван здійснив похід у Крим і визволив Херсонес від облоги скіфів. Поки що не з’ясовано, як вплинув цей похід на відносини між Ольвією та Римом. Він міг бути здійснений морським шляхом[1039], тоді Ольвія залишилася б в стороні від цієї експедиції. Однак слід відзначити появу на ольвійській периферії тимчасових військових таборів, які розміщувалися, ймовірно, вздовж сухопутного шляху із Мезії в Таврику[1040]. Датування цих пам'яток у межах другої половини І ст. та І—II ст.[1041] дозволяє пов'язувати їх як з походом Т. Плавтія Сільвана, так і з діяльністю Траяна. Однак написи на невеликих базах колонок, які були поставлені центуріоном І Італійського легіону М. Емілієм Северином, декрет на честь Агафокла евоката[1042], а також знахідка військового «монетного» дзеркала[1043] свідчать на користь появи римських військ в Ольвії ще у другій половині І ст. Ольвіополіти могли навіть укласти військовий союз з Т. Плавтієм Сільваном[1044].

Слід підкреслити, що в 70—80-і роки Римська імперія веде безперервні війни з сарматами та даками, що призводить до послаблення римського впливу у Північному Причорномор'ї та виникнення антиримських настроїв. На це вказує повідомлення Діона Хризостома, в якому зазначається, що ставлення ольвіополітів до Римської імперії було досить ворожим, осуду піддавались окремі громадяни, які виявляли прихильність до римлян [Or., XXXVI, 17]. Такий стан можна пояснити тим, що Рим у дуже складний для Ольвії час, коли вона зазнавала постійних нападів кочових племен, не надавав їй допомоги.

Після перемоги Траяна (98—117 рр.) над даками та створення нової провінції Дакії вплив Риму в Північному Причорномор'ї знову посилюється. Саме в цей час починається регулярне надходження римських денаріїв у Ольвію[1045]. Сюди між 106 та 111 рр. був посланий на якийсь час загін піхотинців, озброєних довгими щитами, для захисту міста та його округи [IOSPE, I2, 687][1046]. Це сприяло, стабілізації становища Ольвії, що відбилося на появі значної кількості епіграфічних пам'яток, наданні повних римських імен громадянам саме на честь Траяна та Адріана[1047]. У зв’язку зі зміцненням західних провінцій Римської імперії посилюються їх економічні зв'язки з Ольвією. Саме з межі І і II ст. з'являються товари з цих провінцій і практично припиняється ввіз їх з італійських центрів.

У середині II ст. Ольвія зазнала нападу «тавро-скіфів», котрі вперше згадуються Птолемеем як ті, що мешкають в околицях Ахіллова Дрома (Тендрівської коси)[1048]. Сліди руйнувань цього часу простежуються на усіх приольвійських укріпленнях. Ольвіополіти були неспроможні відбити напад і звернулися за допомогою до римлян. Антонін