Читати книгу - "Капітула Дюни, Френк Херберт"

останньої надії, якою начебто володіли Всечесні Матрони?

«Що він тепер зробить?»

Теґ утратив свою Командну Капсулу від лазерного удару з-за головного обширу битви. Капсула лежала позаду на боці, а він сидів верхи у Стреггі на плечах, під прикриттям купки кущів, частина яких іще тліла. Разом з капсулою він утратив свій ком-пульт, але зберіг сріблясту підкову ком-з’єднання, хоча без підсилювачів капсули вона мало на що годилася. Зв’язківці скоцюрбилися поблизу, нервувалися, втративши близький контакт із акцією.

Битва за будівлями ставала дедалі гучнішою. Він чув хрипкі вигуки, високе сичання пальників і нижче дзижчання лазерострілів, перемішане з тонким «зіп-зіп» ручної зброї. Десь ліворуч від нього долинав гуркіт, у якому він розпізнав надрив тяжкого обладунку. Звук скреготання, агонія металу. Пошкоджено енергетичну систему. Волочилася по землі, либонь, роблячи безлад у садах.

Гакер, персональний Теґів ад’ютант, ухиляючись від пострілів, підбігав до башара ззаду.

Стреггі помітила його першою і обернулася без попере­дження, змусивши Теґа глянути чоловікові в очі. Гакер, чорнявий і мускулистий, із тяжкими бровами (зараз змокрілими від поту), зупинився просто перед Теґом і заговорив, ще не зовсім віддихавшись:

— Ми заткнули останні кишені, башаре.

Гакер здійняв голос, щоб перекричати шум битви та гудіння передавача просто над його лівим плечем. Із голосника передавача чутно було тиху розмову, уривчасті тони бойових наказів.

— Далекий периметр? — зажадав Теґ.

— Буде зачищений через пів години, не більше. Вам слід відійти звідси, башаре. Мати Настоятелька перестерегла нас, щоб ми тримали вас подалі від зайвої небезпеки.

Теґ вказав на свою непридатну капсулу.

— Чому я не маю запасної копії Зв’язку?

— Великий лазер спалив обидві запаски одним пострілом, коли вони наближалися.

— Вони були разом?

Гакер почув гнів у його голосі.

— Сер, вони були…

— Ніколи не слід висилати важливе обладнання разом. Я хотів би знати, хто не виконав наказу. — Тихе звучання недозрілих голосових зв’язок було куди грізнішим, ніж крик.

— Так, башаре. — Суворий послух і жодного знаку, що це помилка самого Гакера.

Прокляття!

— Як швидко прибуде заміна?

— За п’ять хвилин.

— Дайте мою резервну капсулу так швидко, як зможете. — Теґ торкнувся коліном шиї Стреггі.

Перш ніж вона встигла обернутися, Гакер заговорив:

— Башаре, їм теж потрібна була резервна. Я наказав доставити іншу.

Теґ придушив зітхання. Під час бою таке траплялося, але він не любив покладатися на примітивні засоби зв’язку.

— Ми розмістимося тут. Пришліть більше передавачів. — У них принаймні більший діапазон дії.

Гакер глянув на довколишню зелень.

— Тут?

— Мені не подобається вигляд цих будівель перед нами. Вежа контролює всю цю територію. Вони мусять мати підземний доступ. Я мав би.

— Немає нічого на…

— Схема з моєї пам’яті не охоплює цієї вежі. Доставте сюди ультразвукові установки для перевірки ґрунту. Я хочу точно скорегувати наш план відповідно до надійних даних.

Гакерів голосник ожив, звідти залунав крик:

— Башаре! Башар на зв’язку?

Стреггі без наказу підвезла його до Гакера. Теґ взяв голос­ник і, тільки-но вхопивши, просвистів свій код.

— Башаре, безлад на Летовищі. Близько сотні їхніх спробувало піднятися і врізалося в нашу завісу. Ніхто не вижив.

— Якісь сліди Матері Настоятельки чи Павучої Королеви?

— Відповідь негативна. Не можемо сказати. Я маю на увазі, що це справжній безлад. Чи варто мені висвітлити на екран?

— Дайте мені канал зв’язку. І продовжуйте шукати Одраде.

— Я кажу, що тут ніхто не вижив, башаре. — Почулося клацання, тихе гудіння, тоді інший голос.

— Зв’язок.

Теґ витяг з-під підборіддя голосовий кодер і швидко прогарикав накази:

— Підніміть корабель-молот над Цитаделлю. Покажіть сцену з Летовища і всі їхні катастрофи відкритою передачею. На всіх смугах. Упевніться, що вони можуть це бачити. Оголосіть, що на Летовищі ніхто не вижив.

Подвійне клацання на підтвердження того, що повідомлення отримано, і зв’язок розірвався.

— Ви справді думаєте, що можете їх залякати? — сказав Гакер.

— Дати їм урок. — Він повторив прощальні слова Одраде. — Їхня освіта печально занедбана.

Що сталося з Одраде? Він був певний, що вона має бути мертвою, можливо, це перша жертва тут. Вона цього очікувала. Мертва, але не втрачена, якщо Мурбелла зуміє стримати свій запал.

Цієї миті Одраде дивилася просто на Теґа з вежі. Логно заглушила передачу її життєсигналів антисигнальною завісою та привела її до вежі невдовзі після прибуття перших біженців із Гамму. Ніхто не ставив під сумнів верховенство Логно. Мертва Велика Всечесна Матрона і жива її наступниця були тут нічим іншим, як добре знайомою ситуацією.

Очікуючи, що її будь-якої миті можуть убити, Одраде все-таки збирала дані, підіймаючись під вартою у нуль-трубі ліфта. Труба була артефактом із Розсіяння, прозорим поршнем у прозорому циліндрі. На поверхах, які вони минали, було небагато стін, які перекривали б вид. Одраде припускала, що більшість побачених нею жилих приміщень і чужосвітського залізяччя мала військове призначення. Що вище вони підіймалися, то численнішими були ознаки комфорту та дозвілля.

«Влада підіймається вгору — і фізично, і психологічно».

Ось вони на вершині. Частина циліндра труби відхилилася назовні, і варта грубо виштовхала її на встелену товстими килимами підлогу.

«Робочий кабінет, який показала мені Дама внизу, був черговою декорацією».

Одраде збагнула таємницю. Обладнання та обстановку годі було розпізнати, якби не Мурбеллині знання. Тож інші центри дій були напоказ. Потьомкінські села, збудовані для Превелебної Матері.

«Логно брехала про наміри Дами. Очікувалося, що я вийду звідси неушкодженою… і не здобувши жодної корисної інформації».

Яку ще брехню вони їй продемонстрували?

Логно та всі вартові, крім однієї, підійшли до консолі праворуч від Одраде. Обертаючись на одній нозі, Одраде роздивилася довкола. Це був справжній центр. Вона пильно його вивчала. Дивне місце. Аура гігієни. Усе оброблене хімікатами для чистоти. Жодного бактеріального чи вірусного забруднення. Нічого стороннього у крові. Усе знезаражене, як вітрина з рідкісними продуктами. А Дама виявляла інте­рес до опору Бене Ґессерит перед хворобами. У Розсіянні йшла бактеріологічна війна.

«Вони хочуть від нас одного!»

Їх вдовольнила б і одна вціліла Превелебна Мати, якби вдалося витягти з неї інформацію.

Увесь склад Бене Ґессерит має вивчати пасма цієї павутини і куди вони ведуть.

«Якщо ми переможемо».

Операційна консоль, на якій зосередила увагу Логно, була меншою за виставлені напоказ. Клавіатура для роботи пальцями. Ковпак на низькому столику поруч із Логно був меншим і прозорим. Не приховував плутанини зондів.

«Шиґаструни для певності».

Ковпак виявляв близьке споріднення з Т-зондами із Розсіяння,