Читати книгу - "Видозмінений вуглець"

закінчиться успіхом, ми зможемо повернути його за федеральним наказом. Але це повинно минути успішно. Якщо ми облажаємося, то нам усім, певно, впаяють подвійний строк.

— Лейтенанте, ви дієте за федеральною інструкцією?

Ортеґа напружено всміхнулася.

— Не зовсім. Але згідно з хартією ООН ми зможемо застосувати інструкцію ретроспективно. Якщо ми, як я вже сказала, попрацюємо успішно.

— Ретроспективна федеральна інструкція, — Елліотт знову поглянула на мене, звівши брови. — Трапляється приблизно так часто, як китове м’ясо. Це, певно, щось страшенно серйозне.

— Так, — відповів я.

Елліотт примружила очі.

— А ви вже не з «ДжекСол», так? Андерсоне, хто ви в біса такий?

— Елліотт, я — ваша фея-хрещена. Оскільки, якщо в лейтенантки не складеться з поверненням, я викуплю ваш чохол. Це — гарантія. Тепер ви в ділі чи ні?

Айрін Елліотт залишалася відстороненою ще якусь мить, мить, коли я відчув, як моя формальна повага до неї набуває більш особистого відтінку. А тоді вона кивнула і промовила:

— Розкажіть мені.

Я їй розповів.

На виклад справи пішло близько півгодини, а Ортеґа тим часом стояла десь поблизу або неспокійно ходила в будькобуд і з булькобуду. Я не міг поставити їй це на карб. За останні десять днів їй довелося мати справу з крахом практично всіх професійних принципів, які вона підтримувала, а тепер вона брала активну участь у проекті, який у разі невдачі мав вилитися щонайменше у сторічні строки для всіх учасників за порушення норм зберігання. Думаю, без Баутісти та інших у своєму оточенні вона б могла й не ризикнути, навіть попри щиросерду ненависть до метів, навіть заради Райкера.

А може, це я просто так собі кажу.

Айрін Елліотт сиділа та слухала в мовчанні, порушивши його лише трьома запитаннями технічного характеру, на які я не мав відповідей. Коли я закінчив, вона тривалий час мовчала. Ортеґа перестала ходити й зупинилася біля мене в очікуванні.

— Ви навіжені, — врешті-решт сказала Елліотт.

— Ви це можете?

Вона відкрила рота, а тоді знову його закрила. Її обличчя набуло замріяного виразу, і я здогадався, що вона згадує якесь занурення в минулому. За кілька секунд вона повернулася до тями й кивнула, ніби намагаючись переконати саму себе.

— Так, — повільно проказала вона. — Це можна зробити, але не в реальному часі. Це не схоже на переписування системи безпеки ваших друзів на бійкодромі чи навіть завантаження в те ядро ШІ. Порівняно з цим те, що ми зробили з ШІ, здається перевіркою систем. Для цього, щоб бодай спробувати це, мені потрібен віртуальний форум.

— Це не проблема. Щось іще?

— Це залежить від того, які противтручальні системи працюють у «Голові у хмарах», — на пару секунд у її голосі з’явилася відраза й готовність заплакати. — Кажете, це — висококласний будинок розпусти?

— Дуже висококласний, — сказала Ортеґа.

Почуття Елліотт знову сховалися.

— Тоді мені треба буде виконати певні перевірки. Для цього знадобиться час.

— Скільки часу? — поцікавилась Ортеґа.

— Ну, я можу зробити це у два способи, — в її голосі з’явилася професійна насмішкуватість, що приховувала емоції, які проявилися в ньому раніше. — Я можу провести швидке сканування і, можливо, запустити всю сигналізацію на тому прутні в небі. Або зробити це як годиться, на що піде пара днів. Обирайте самі. Ми працюємо за вашим графіком.

— Не поспішайте, — порекомендував я, застережно позирнувши на Ортеґу. — А тепер як щодо того, щоб підключити мене для одержання зображення та звуку? Знаєте когось, хто здатен зробити це непомітно?

— Так, у нас є спроможні на таке люди. Але про телеметричну систему можна забути. Якщо ви спробуєте вести передачі звідси, то наробите галасу до небес. Вибачте за каламбур, — вона перейшла до терміналу на консолі й викликала екран загального доступу. — Я поцікавлюся, чи не може Різ знайти для вас непомітний мікрофон. Із захищеним мікростеком ви зможете записати пару сотень годин високоякісного відео, а ми згодом зможемо забрати його тут.

— Непогано. Це буде дорого?

Елліотт знову повернулася до нас, звівши брови.

— Поговоріть з Різ. Їй, мабуть, доведеться купувати деталі, але, можливо, ви зможете вмовити її на цю операцію за ретроспективним федеральним наказом. Їй би не завадила підтримка на рівні ООН.

Я позирнув на Ортеґу, і та роздратовано знизала плечима.

— Мабуть, так, — непривітно промовила вона, тим часом як Елліотт зайнялася екраном. Я підвівся й повернувся до поліціянтки.

— Ортеґо, — пробурмотів я їй на вухо, раптом усвідомивши, що в новому чохлі мене геть не бентежить її запах. — Я не винен у тому, що в нас мало коштів. Рахунок «ДжекСол» зник, випарувався, а якщо я почну знімати для таких потреб гроші з кредиту Банкрофта, це матиме з біса дивний вигляд. А тепер опануй себе.

— Річ не в тому, — прошипіла вона у відповідь.

— А в чому ж тоді?

Вона поглянула на мене з близької відстані, що далася нам страшенно легко.

— Ти, блін, прекрасно знаєш, у чому.

Я глибоко вдихнув і заплющив очі, щоб не зустрічатися з нею поглядом.

— Ти розібралася з тим озброєнням для мене?

— Так, — вона відступила, знову говорячи на нормальній гучності і вже без жодного тону. — Станер зі складу на Фелл-стрит, його ніхто не зшукається. Все решта родом з запасів конфіскованої зброї Нью-Йоркського управління поліції. Завтра я вилечу по нього особисто. Суттєва операція без жодних записів. Я попросила пару людей про послуги.

— Добре. Дякую.

— Немає за що, — в її голосі відчувалася несамовита іронія. — Ой, до речі, вони з ніг збилися, поки роздобули заряд з павучою отрутою. А ти, певно, не станеш мені казати, нащо все це потрібно?

— Це особисте.

На екрані в Елліотт хтось з’явився. Серйозна на вигляд жінка в майже шістдесятирічному африканському чохлі.

— Привіт, Різ, — бадьоро промовила вона. — Я тобі клієнта привела.

Незважаючи на песимістичний прогноз Айрін Елліотт завершила попереднє сканування день по тому. Я був біля озера, де відновлювався після простої мікрохірургічної операції Різ та пускав по воді камінці з дівчинкою років шести, яка неначе мене всиновила. Ортеґа ще була у Нью-Йорку, холодок між нами досі остаточно не зник.

Елліотт вийшла з табору та прокричала звістку про успішне приховане сканування, не дійшовши до краю води. Над водою пропливло відлуння, і я скривився. До відкритості цього маленького поселення не можна було звикнути одразу, а я досі не розумів, як вона суміщається з успішним інформаційним піратством. Я передав свій камінець дівчинці й задумливо потер чутливу точку під оком, у тому місці, в яке проникнула Різ і імплантувала записувальну систему.

— Ось. Спробуй зробити це з оцим.

— У тебе