Читати книгу - "Ми — це наш мозок"

на охорону здоров’я, знизилися б на 26 мільйонів євро. Тож чи не краще витратити їх на своїх дітей?

Неспецифічні наслідки

Часто функціональні тератологічні ефекти відкриваються випадково. У вісімдесяті роки докторант Маїд Мірміран досліджував у нашому інституті питання, чи має значення для нормального розвитку мозку дитини в утробі відносно велика частка REM-сну[2]. Ще в ембріона в цій фазі сну мозок сильно активізується. За допомогою хлоріміпраміну (засобу від депресій та страху) або клонідіну (ліків від високого тиску та мігрені) Мірміран не давав щурам увійти в REM-сон. Такі експерименти він робив на другий і третій тиждень після наро­дження щура, тієї стадії розвитку мозку, яка в людини відповідає другій половині вагітності. Після такого нетривалого впливу на етапі розвитку пізніше дорослі тварини мали довші фази сновидінь і поводилися більш лякливо. Крім того, щури-самці менше проявляли сексуальну поведінку і були гіперактивними. Коли протягом їхнього розвитку речовину вводили щурам тільки два тижні, то й це призвело до стійких змін у мозку та поведінці тварин. Трохи пізніше у Гронігені досліджували дітей тих матерів, яким вісім років тому ще під час вагітності проти високого тиску чи мігрені прописували «безпечний» клонідін. У цих дітей виявили тяжкі порушення сну. Деякі навіть мали сомнамбулізм. Тож однією з проблем вивчення функціональних тератологічних аномалій є залежність від експериментів на тваринах у пошуках причин специфічних порушень у людини. Крім того, ці ефекти є недостатньо специфічними. Із таких пізніх порушень, як порушення сну, важко однозначно виявити, яка речовина викликала це мозкове порушення ще під час вагітності. Іншими прикладами неспецифічних симптомів функціональної тератології є труднощі в навчанні (спричинені алкоголем, кокаїном, палінням, свинцем, марихуаною, ДДТ, протиепілептичними препаратами), депресії, страхи та інші психічні проблеми (спричинені діетилстилбестролом (DES), палінням), транссексуальність (через фенобарбітали чи дифантоїн), агресія (через прогестативні препарати чи паління), а також труднощі з моторикою, соціальні та емоційні проблеми.

Крім того, припускають, що хімічні речовини причетні до таких порушень розвитку, як шизофренія, аутизм, синдром раптової смерті немовлят та СДУГ, у яких винні декілька різних факторів. Мати, що палить під час вагітності, за наявності генетичної схильності в дитини може вдев’ятеро збільшити шанси на СДУГ. Уведення під час вагітності гормонів кори наднирників також збільшує імовірність СДУГ. Ці речовини вводяться при загрозі передчасних пологів, щоб дати легеням дозріти; проте вони гальмують розвиток мозку і, крім СДУГ, можуть також викликати обмеження росту мозку, порушення моторики та знижений рівень IQ. На щастя, сьогодні їх застосовують у значно менших дозах і в коротшому періоді.

Дилема

Дилема полягає в тому, що часто задля запобігання можливого негативного впливу хвороби на дитину пацієнтки з шизофренією, депресіями чи епілепсією повинні продовжувати лікування під час вагітності. Унаслідок уживання в період вагітності ліків від шизофренії (наприклад, хлорпромазину) у дітей встановлено порушення моторики; а деякі ліки від епілепсії підвищують у дитини ризик розщеплення хребта (spina bifida) або транссексуальності. Найкраще лікувати епілепсію під час вагітності одним-єдиним препаратом і фолієвою кислотою. Якщо в період вагітності проти епілепсії приймати вальпроєву кислоту, згодом це може спричинити в дитини нижчий рівень вербального IQ у порівнянні з уживанням інших протиепілептичних засобів. Два відсотки вагітних приймають антидепресивні ліки навіть тоді, коли в них немає тяжкої депресії. І, здавалось б, це не підвищує імовірності тяжких вроджених аномалій. Проте їхні діти мають дещо знижену вагу при наро­дженні, народжуються трохи раніше, важче переживають пологи (нижчі бали за шкалою АПГАР) і мають незначні порушення моторики. Тож слід зважати на ці проблеми і порівнювати їх із труднощами, які можуть виникнути в дитини через стрес і депресію матері під час вагітності, такі як, наприклад, зниження розумових здібностей, порушення уваги, розвитку мовлення та інші поведінкові проблеми. Під час вагітності страхи матері можуть постійно активувати вісь стресу в дитини і тим самим збільшити в неї імовірність страхів, імпульсивності, СДУГ та депресій. Якщо це можливо, рекомендовано лікувати депресивних вагітних не медикаментозно, а, наприклад, світлотерапією, ТМС (транскраніальною магнітною стимуляцією), акупунктурою чи інтернет-терапією. Тож лікар повинен добре усе зважити.

Механізми

Утворення мозкових клітин відбувається в матці й недовго після народження з дуже великою швидкістю та продовжується значно повільніше приблизно до віку чотирьох років. Звісно, процес дозрівання мозку триває значно довше, у передфронтальній корі, передній частині мозку навіть до віку 25 років. Очевидно, що гормони кори наднирників, які часто у високих дозах вводять недоношеним дітям для прискореного дозрівання легень, гальмують розвиток мозку. Вживання алкоголю, сигарет та медикаментів у період вагітності може призвести до обмеження росту дитячого мозку. Під час вагітності хімічні речовини можуть негативно впливати на всі грані мозкового розвитку. Порушення міграції можуть призвести до гетеротопії. При цьому мова йде про маленькі групи мозкових клітин, які під час процесу міграції на шляху до кори залишаються у білій речовині, з’єднаннях нервових волокон мозкової кори (рис. 17), де вони зможуть виконувати своє завдання лише частково. Вони також з’являються через такі речовини, як бензодіазепіни, які часто приймають вагітні. Вживання вагітною алкоголю призводить до спотворення форм та функцій у всіх відростках мозкових клітин. Паління та вживання алкоголю під час вагітності змінюють нікотинові рецептори, а вживання коноплі матір’ю змінює допамінові рецептори в мозку дитини.

Висновки

Наркотики, медикаменти та речовини, що забруднюють довкілля, можуть зумовлювати в дитини стійкі порушення мозкового розвитку, так що згодом у неї будуть проблеми в навчанні та поведінці. Таку форму вроджених аномалій називають функціональною або поведінковою тератологією. Виявлення такої дії хімічної речовини ускладнюється великим проміжком часу, який проходить між вагітністю, коли дитина зазнавала дії речовини, і проявом її наслідків, приблизно в шкільному віці чи після статевого дозрівання. Крім того, такий ефект, як труднощі в навчанні чи порушення сну, є настільки неспецифічним, що за ним неможливо однозначно встановити, яка саме речовина в період вагітності зумовила такі наслідки для мозку. До того ж одна й та сама речовина може викликати різні симптоми, залежно від того, в який період свого розвитку дитина зазнала її впливу. Справу аж ніяк не полегшує незнання лікарем того, які ж порушення йому треба шукати, передусім якщо немає результатів подібних досліджень на тваринах. Необхідно, щоб лікар, якщо вагітність запланована, своєчасно обговорив проблеми такого роду зі своїми пацієнтками, щоб у випадку, якщо жінка потребуватиме продовження лікування своєї хвороби під час вагітності, він зміг вибрати найбезпечніший препарат або немедикаментозну терапію.

III.3 Короткотермінові стратегії ненародженої дитини

В утробі ми програмуємося на життя, яке почнеться після народження. На цьому етапі закладаються, наприклад, наше відчуття себе чоловіком чи жінкою, сексуальна орієнтація та рівень агресивності (див. розділи IV, ІХ.1). Пізніше наші статеві гормони активують запрограмовані ще в матці мозкові системи, таким чином наша сексуальність та агресивність проявляться назовні. Таке внутрішньоутробне програмування частково визначається спадковою інформацією, отриманою від батьків. Програмування зародка спадковими факторами вже від зачаття визначає важливу частину нашого характеру, так само як і ризики мозкового захворювання, шизофренії, аутизму, депресії чи залежності (див. розділ ХІ.3, VI.3). Проте закодована в ДНК інформація є надто обмеженою, щоб задати повноцінне програмування усіх численних клітин і зв’язків