Читати книгу - "Павлiк Морозов"

Хворі лежать смирно, як дрова, що чекають на холодну зиму, але це оманлива смирність.

В їхніх червоних оченятах світиться бойове завзяття і жадоба життя.

За вікном палати розташований зоопарк, з якого інколи долинають тваринні звуки його волохатих мешканців, так що якщо заплющити очі, можна уявити себе в Африці.

Голос тигра за вікном. Унгх, унгх, аоунгх!

Жора. Десять часов, блядь! Можна і на годинник не дивиться!

Голос тигра. Аум!!!

Сірьожа. Ти бач, проснувся, проклятий, і гризти хоче…

Голоси вовків. Ауууу!.. (А потім знову тигра.) Аум!

Валєрік при останніх словах тигра б'є головою в стіну.

Сірьожа. Я колись у школі працював, учителем труда. Така робота, шо нема шо спиздить. Так харашо, шо у мене жінка беременна була. Вона мєл гризла. То я їй мішками таскав.

Главное, шо інтересно, вона той цвітний не дуже любила гризти, а в основном отой, квадратний.

Голос тигра. Аум…

Василь Гнатович. Ач як розпиздівся!

Жора. Він жерти хоче.

Василь Гнатович. А ми випить хочемо. Жора, харош лежать, як стерво, катай лишень за двері, подивись, чи та пизда сігодня діжурить. (До Сірьожі.) Ати шо лежиш, як Ісусик? Бистро вставай і ріж ковбасу!

Сірьожа і Жора з насолодою виконують накази вождя, який дістає з матрацу пляшку з мутною рідиною і розливає в гранчаки, з яких перед тим позабирав зубні щітки. Валєрік за звичаєм б'є головою в стіну.

Василь Гнатович. Валєрік, тихіше, картина на голову упаде.

Валєрік. Діана, Діана!

Валєрік розкачується на кроваті, притримуючи обома руками чалму і час від часу пиздить головою в стіну.

Жора. Совсем поїхав пацан.

Сірьожа. Чого це він?

Василь Гнатович. То він, мабуть, за англійську царівну переживає, що її машина задавила. (До Енгельса Гасановича.) Гасанович, вставай, ще наспишся.

З цими словами Василь Гнатович здирає з Гасановича аеродромну кепку, яку той натяг на обличчя, щоб відокремитись від християнського світу.

Енгельс Гасанович (злякано). Шито, апят?

Василь Гнатович. Оп'ять, оп'ять, Гасанович. Ми з тобою тут старші і должни молодьожи подавать пример. (З цими словами Василь Гнатович виймає з гранчака Гасановича зубні щітки і наливає туди самогонки, потім ефектно простягає гранчак і виголошує тост). Мир землі, здоров'я в хаті й гарна дівка на кроваті!

Голос тигра. Аум!

Валєрік б'ється головою в стіну Всі випивають.

Василь Гнатович. Валєріку більше не наливати!

Енгельс Гасанович. Хароший малшик, маладой! Тинь хочешь? Тинь силаткий, викусний. Кушай! (Енгельс Гасанович дістає з-під кроваті диню і показує Валєріку.)

Валєрік. Діана! Діана!

Енгельс Гасанович. Зачем тебе етот девушка, гилупий?

Василь Гнатович. Щас всі випиваєм по другій і розказуєм охотничі і рибальські історії!

Сірьожа (запопадливо). Правильно, Василь Гнатович, а то вопще бардак в расположена'…

По команді вождя компанія випиває.

Василь Гнатович. От ти і починай, шоб багато не пиздів. Гасанович на очереді.

Сірьожа. Ну слухайте. Гасанович, не совайте там рукою під одіялом, а то неслишно буде. Значить, прийшов кум на ставок, сів у ризову лодку, закинув собі мастирку на ліща, сидить. А його собака був такий, з довгими вухами, волохатий…

Жора. Ето спанієль!

Сірьожа. Ну цей спанієль, значить, поліз у воду купаться, поплив за лодкою. Кум, значить, сидить, ліща ловить однією рукою, а другою одганя того спанієля, шоб не мішав. Коли тільки раз! Спанієль почав кричати. Кум дивиться – тоне, блядь! Кум його за вуха, давай тягти – хуя тобі, не витягне, отакенна щука вчепилась! Кум за вуха собаку витяг і ото вмєстє з щукою кидає в лодку. Ну ніг, канєшно, в собаки вже немає, а щука погризла ризову лодку, воздух вийшов, і кум чуть не потонув. А щука пішла собі… Десь кілограмів триста…

Жора. Ховайте стакани! Діна йде!

Входить Діна, освітлюючи своєю красою убоге приміщення.

Валєрік. Діана! Діана!

Діна. Хлопчики, Валєріку не наливайте, йому сьогодні на ампутацію. І приберіть закуску, професор буде на обході.

Василь Гнатович. А ми і йому наллєм!

Діна, спокусливо посміхаючись, розчиняється в повітрі.

Сірьожа. От інтересно, шо йому будуть ампутіровать? Може, вуха?

Валєрік. Діана!

Енгельс Гасанович. Чито переживаєш, гилупий! Етот девушка – все животниє.

Василь Гнатович. Гасанович, давай, твоя черга.

Енгельс Гасанович. У нас бань єсть. Називаєтся «Фантазія». Етот бань «Фантазія» малшик работает, Мухтарчик, жопф, как куруш, силадкий, викусний. Я пирихожу, говорю банщик, гидє етот малшик? Он говорит, малшик занят, есть девушк. Я говорю, зачем мінє етот животное? Я хочу малшик…

Василь Гнатовнч. Ти, Гасанович, получаєш штрафне очко. Ето історія не риболовна і не охотнича.

Енгельс Гасанович. Какой охотничий-махотничий, етот історія пиро животних…

Василь Гнатович. Гасановичу не наливать, Жора, давай.

Всі, крім Валєріка і ображеного Енгельса Гасановича, випивають.

Жора. У мене друг Микола. Він прапором служить у спецназі. Іде машиною по Африці. Коли раз! Отакенна анаконда в кустах лежить! Метрів сто п'ятдесят! Біла, блядь! Микола виходить з машини, бере монтіровку і її по жопі хуяк! Змотав, поклав в багажнік – і в штаб полка. То потом по ту анаконду приїхали учьониє її ізучать, чого вона побіліла. То казали, шо вона виповзла з пещери. А в тій пещері дуже енергія кльова. Там навіть хрест стоїть, і якщо людина хворіє, то її на три дні на тому хресті розпинають…

Сірьожа. А якщо срати захоче?

Жора. Ну як це срати? Якщо в бога не віре,