Читати книгу - "Вбивство у Східному Експресі"

чи попіл сигари. Але в цьому випадку я хотів би отримати певне наукове підґрунтя. Це купе повне усіляких доказів, але я повинен перевірити, які з них є справжніми, а які лише хочуть такими здаватися.

— Я вас не зовсім розумію, мсьє Пуаро.

— Гаразд, наведу вам приклад — ми знайшли жіночий носовичок. Чи справді жінка його тут залишила? Чи може чоловік, здійснивши злочин, сказав собі: «Я можу зробити так, що це виглядатиме, наче злочин скоїла жінка. Я нанесу своєму ворогу декілька дрібних ударів і порізів, а також залишу цей носовичок, де його ніхто не зможе пропустити». Це одне можливість. Але є і інша. А якщо це зробила жінка і навмисно залишила йоржик для трубки, щоб видати це за злочин чоловіка? Або ми серйозно беремо до уваги те, що чоловік і жінка діяли окремо, кожен з яких залишав доказ її чи його вини? Тут занадто багато співпадінь!

— Але навіщо вам ці сітки? — запитав з цікавістю лікар.

— Ось до цього я й веду свою розмову. Як я вже казав, ці докази — годинник, що зупинився о чверть на другу, носовичок, йоржик — вони можуть бути справжніми, а можуть і фальшивими. Щодо цього я не впевнений. Але є один доказ який — хоча я теж можу помилятися — я вірю, що він не фальшивий. Я кажу про цей сірник, лікарю. Я переконаний, що цей сірник належав убивці містера Ретчетта. Він був використаний для того, щоб знищити папірець, як ось цей. Можливо, якийсь запис. Якщо так, то щось у цьому записі, можливо, й помилково, але дасть нам підказку. І я хочу дізнатися, що там написано.

Вийшов із купе на кілька секунд, він повернувся з невеликим пальником і щипцями.

— Я їх використовую для своїх вусів, — пояснив Пуаро.

Лікар із великою цікавістю споглядав на нього. Пуаро розрівняв обидві сітки і з величезною обережністю поклав шматок паперу на одну з них. Потім він накрив папір іншою сіткою та притулив обидві сітки щипцями, тримаючи неподалік від вогню пальника.

— Це дуже короткотривалий експеримент, — сказав він через плече. — Сподіваюся, це дещо прояснить справу.

Лікар дуже уважно дивився на усю процедуру. Метал почав нагріватися. Згодом він побачив певні ознаки літер. Слова проявлялися повільно — вони були у вогні. На папері з’явилася маленька частинка повідомлення. Лише три слова та частина четвертого.

— «адай маленьку Дейзі Армстронг».

— Ага! — голосно вигукнув Пуаро.

— Це вам про щось говорить? — запитав лікар.

Очі Пуаро світилися. Він акуратно поклав щипці.

— Так, говорить. Я знаю справжнє ім’я цього чоловіка. Знаю, чому він покинув Америку.

— І яке його ім’я.

— Касетті.

— Касетті? — брови лікаря полізли догори. — Це щось мені нагадує. Декілька років тому. Не можу точно згадати. Це випадок у Америці, так?

— Так, — відповів Пуаро. — В Америці.

Після цього Пуаро не був багатослівний. Після повернення він знову оглянув кімнату.

— Думаю, ми вже можемо йти. Але спершу оглянемо тут усе ще раз, переконавшись, що ми нічого не пропустили.

Дуже швидко він пробігся кишенями покійника та у його одязі, проте нічого цікавого не знайшов. Він спробував відчинити двері в сусіднє купе, але воно було зачинене з іншого боку.

— Я й досі не можу зрозуміти одну річ, — сказав лікар Константин. — Якщо вбивця не виліз крізь вікно, і якщо ці двері замкнені з іншого боку, і якщо вхідні двері замкнені на засув зсередини, як убивця покинув купе?

— Це так само, коли людину зв’язують по руках і ногах, закривають в шафі — а вона щезає.

— Тобто?

— Тобто, продовжив Пуаро, — якщо вбивця хотів переконати нас, що він покинув купе крізь вікно, він повинен точно впевнитися, що інші два шляхи виходу неможливі. Як і «зникаюча людина» в шафі, це фокус. Наша справа — розкрити секрет цього фокусу.

Він замкнув з’єднувальні двері з цього боку, «У випадку, — він пояснив, — якщо допитливій місіс Хаббард прийде в голову оживити деталями з перших вуст, описуючи злочин своїй дочці». Він ще раз оглянув кімнату.

— Більше тут нічого немає. Повернімося до мсьє Бука.

8

Викрадення дитини Армстронгів

Коли вони знайшли мсьє Бука, він доїдав омлет у себе в купе.

— Я вирішив, що краще за все негайно накрити стіл та пообідати, — сказав він. — Після цього вагон-ресторан буде порожній, щоб мсьє Пуаро міг тут допитувати пасажирів. Я розпорядився принести сюди їжу.

— Чудова ідея, — відповів Пуаро.

Жоден із трьох осіб не був голодним — вони пообідали згодом. Вони обмежилися лише кавою. Мсьє Бук поцікавився, як проходить розслідування.

— Як справи? — він запитав Пуаро.

— Добре, я дізнався справжнє ім’я жертви. А також причину, чому він терміново залишив Америку.

— І хто ж він?

— Пам’ятаєте справу дитини Армстронгів? Ось це і є людина, яка вбила маленьку Дейзі Армстронг. Касетті.

— Я пригадую. Шокуюча справа — але не можу пригадати її деталі.

— Полковник Армстронг був англійцем — кавалером Хреста Вікторії. Він був наполовину американцем, його мати була донькою містера Ван дер Халта — мільйонера з Уолл-Стріт. Він одружився на доньці Лінди Арден, однієї з найвідоміших трагічних актрис тих часів. Вони жили в Америці та мали одну дитину — дівчинку, яку вони обожнювали. У віці трьох років її було викрадено, і сума викупу була астрономічною. Я буду продовжувати, щоб ви знали усі нюанси справи. Я підходжу до моменту, коли, після того, як батьки сплатили шалену суму в двісті тисяч доларів — було знайдене її мертве тіло — дівчинка була мертвою уже два тижні. Це викликало надзвичайний резонанс у суспільстві. Але це не найгірше. Місіс Армстронг була вагітною знову. Під впливом пережитого шоку у неї сталися передчасні пологи, вона народила мертву дитину й померла сама. Її чоловік, розбитий горем, застрелився.

— Боже, яка страшенна трагедія. Тепер я згадав. — сказав мсьє Бук. — Але, якщо я правильно пам’ятаю, була іще одна загибель?

— Так, бідолашна французька чи шведська няня дівчинки. Поліція почала її підозрювати в тому, що вона має якісь відомості про злочинця. Вони не вірили її запереченням. Зрештою, в нападу відчаю бідна дівчина вистрибнула з вікна й загинула. Згодом було доведено, що вона абсолютно була невинною