Читати книгу - "Інформатор"

Макдовер організувала зібрання усіх адвокатів. Процес перемовин був тривалим. Суддя наполягала на угоді між сторонами, відповідно до якої округ зобов’язувався сплатити усім землевласникам подвійну ціну за їхні ділянки. Щоправда, виникали певні сумніви, чи справді штат Флорида зможе викупити ці території. Проблема була у компенсації та часі її виплати. Пришвидшивши судовий процес, суддя Макдовер, таким чином, забезпечила казино роки відстрочок.

Все йшло за планом. Поки тривав розгляд справ про відчуження приватної власності, а Сон Разко вже не стояв на заваді, прихильники азартних ігор провели іще один референдум. Цього разу вони отримали перевагу в тридцять голосів. Сторона, що програла, — тепер уже інша — звернулась до суду з позовом про фальсифікацію, але Макдовер відхилила його. Перешкод для будівництва «Ключа до скарбів» більше не було, і його відкрили у 2000 році.

Джуніор Мейс продовжував подавати апеляції, і хоча деякі експерти критично відгукувались про дії судді, та все ж ніхто не знаходив у них серйозних порушень. Вирок залишався незмінним.

— Ми розглядали цей випадок в університеті, — сказав Г’юго.

— Вбивство сталося шістнадцять років тому, тобі, мабуть, було на той час років двадцять. Так? — запитав Маєрс.

— Приблизно. Я не пам’ятаю вбивства чи суду, але про цю справу згадували. Я маю на увазі — з точки зору кримінальної процедури. Йшлося про використання інформаторів із в’язниць в основних справах про вбивство, — відповів Г’юго.

— Вам, я гадаю, про це нічого не відомо? — звернувся Маєрс до Лейсі.

— Ні, я родом не із Флориди, — відповіла дівчина.

— У мене є чимала добірка інформації щодо справ, пов’язаних із убивством, доповнена відомостями про перебування під вартою. Я постійно оновлював її, тому багато про це знаю. Це на той випадок, якщо вам знадобиться джерело, — уточнив Маєрс.

— Тож ви вважаєте, що Мейс побачив дружину в ліжку з іншим і вбив їх? — поцікавилась Лейсі.

— Сумніваюсь. Він стверджував, що в цей час був у іншому місці, але людина, яка могла підтвердити його алібі, злякалась. Суд призначив йому державного захисника, але той був новачком, не мав достатнього досвіду. Він не зміг протистояти прокурору, справжньому майстру своєї справи. Суддя Макдовер дозволила запросити на засідання двох в’язнів-інформаторів, які стверджували, нібито Мейс вихвалявся перед ними вбивствами.

— Нам слід поговорити з Мейсом? — запитав Г’юго.

— Я б почав саме з цього.

— Але чому? — поцікавилась Лейсі.

— Джуніор Мейс може щось знати, а тому існує ймовірність, що він захоче про це розповісти. Члени племені таппакола дуже близькі між собою. Це група людей, які не люблять говорити зайве і з підозрою ставляться до чужинців. Особливо до представників влади чи тих, хто носить уніформу. До того ж вони бояться Дюбоса і його бандитів. Їх легко залякати. Чи є в них причини взагалі щось говорити? Таппакола пожинають плоди. У них є будинки і авто, школи та медичні центри, гроші на коледж. Навіщо ж випробовувати удачу? Якщо казино і справді має якийсь бізнес із бандитами, кого це хвилює? Зайві балачки можуть скоротити життя.

— Ми можемо все ж поговорити про суддю? — втрутилась Лейсі.

— Звісно. Клаудія Макдовер. П’ятдесят шість років. Уперше була обрана на цю посаду в 1994 році. З того часу переобиралася кожних шість років. Має репутацію працьовитої судді, що серйозно ставиться до своєї роботи. Кожного разу її переобирають значною більшістю голосів. Щоразу вона отримує блискучу і впевнену перемогу. Її колишній чоловік був шанованим лікарем у Пенсаколі, який дуже захоплювався молодими медсестрами. Процес розлучення був не із приємних. Зграя адвокатів, що представляли чоловіка Клаудії, обливає її брудом. Зазнавши такого приниження та образи, Клаудія вирішує вступити на юридичний факультет, щоб по закінченні навчання помститися. З часом вона забуває про кривдника і переїздить до Стерлінга, округ Брансвік. Там знаходить роботу в невеличкій фірмі з нерухомості. Втім, праця в такому маленькому містечку швидко їй набридає. Саме в цей період їхні шляхи з Бонном Дюбосом перетинаються. Я достеменно не знаю цю частину історії, лише плітки. Подейкують, що вони кілька разів зустрічались і розходились. Але, знову ж таки, ніхто не може цього підтвердити.

У 1993 році, після того як таппакола проголосували проти казино, у Клаудії Макдовер несподівано прокинувся інтерес до політики. Вона подала заяву на позицію судді округу. Про цей період інформації в мене обмаль. Тоді я був успішним адвокатом у Пенсаколі й навіть не знав, де саме розташовується Стерлінг. Звісно, я чув про таппакола і читав про спір із приводу казино, але мене це мало цікавило.

Мені відомо, що передвиборча кампанія Макдовер була добре організована і профінансована. Клаудія обійшла попередника з перевагою у тисячу голосів. За місяць після її призначення Разко вбили і, як я уже говорив, вона вела судовий процес у справі Джуніора Мейса. У 1996 році Бонн Дюбос, його спільники, деякі партнери та офшорні компанії скуповували великі земельні ділянки в окрузі Брансвік поряд із резервацією. До справи долучилися й інші підприємці. Адже спочатку здавалося, що таппакола не проти казино. Однак після першого ж голосування ці хлопці вибули із гри. Бонн з радістю допоміг їм позбутися неприбуткової власності. Він знав, що невдовзі усе зміниться, і за якийсь час значна частина індіанських земель дійсно вже належала йому. Як тільки прихильники казино позбулися Сона Разко у досить-таки драматичний спосіб, вони одразу ж перемогли у другому етапі голосування. Що було далі — ви знаєте.

Лейсі увімкнула комп’ютер, і вже за якусь мить на екрані з’явилося фото судді Клаудії Макдовер. Вона була одягнена у чорну мантію та тримала молоток у руці. Її темне волосся було підстрижене у стильний боб, а дизайнерські