Читати книжки он-лайн » Поезія 📜🎼🌹 » Сонети. Світовий сонет

Читати книгу - "Сонети. Світовий сонет"

215
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 11 12 13 ... 224
Перейти на сторінку:
Як та вода, що всякла в твердь скали, Граніт розколе, ставши взимку льодом, Так сумніви тебе зруйнують згодом, Якщо вони у душу заповзли. Та, як не можеш мислі невеселі Від себе гнать, подібним будь до скелі, Що падає в безодню з висоти І, темну хлань заповнивши собою, Рівняє путь для тих, що йдуть до бою І кличуть до великої мети. 4 Мовчи на тій дорозі, над якою Нависла звітрена крихка скала, Бо можеш, ніби ломом — тахлю скла, Розбити скелю римою дзвінкою! Та як з тобою в гори лжа пішла, Тобі вуста затиснувши рукою, — Кричи! Обвал камінною рікою Все перемеле і зітре дотла! Загинеш ти, але й брехня загине, Що вибрала тебе в провідники Через гірські провалля й верховини. А крик твій не затихне. Навпаки — Луною він злетить поміж зірки, Промінням на дорогу людства злине.

1956-2000

У ВІДНІ 1 Тут жив Франко. Мені не віднайти Слід генія на камені міському! Чи не в он тій кав'ярні чарку рому Він випив у годину гіркоти? А може, в заковулочку вузькому, Куди нелегко сонцеві дійти, На виразки й печалі бідноти Він поглядав з обшарпаного дому? Він тут проходив. Цісар на коні Переїжджав. Стрічались їх зіниці. Живі дивились. Меркли кам'яні. В поклонах горбилися люди ниці, Оті робочі, темні, рабськолиці, Покликані поетом до борні. 2 Тече молитва тихо, як ручай, В церковці преподобної Варвари. Він тут бував, коли студентські пари Вінчалися, як то велить звичай. Чи він молився? Цього не питай. Не підглядай за генієм крізь шпари. Думки горіли, як повстань пожари, В руках Мойсея пінився нагай… Червоними пісками йшли євреї До батьківщини вільної своєї, Вмирали у пустині без води… І вчув Франко, як тріскає опока, Як ллється джерело до ніг пророка, Як церква каже: «Не спиняйсь, веди!» 3 У Відні грала буря. Прохолодні Краплини розбивалися, як скло. Пітьмаво поміж мурами було, Громи гуділи в небі, як у бодні. А він стояв, немов на дні безодні, І вгору піднімав трудне чоло, Так наче злому духові назло Читав у блискавках Слова Господні. Здавалося, він плаче. То вода Вмивала щоки. Голова руда Горіла, ще не ткнута сивиною. Всі бігли: хто в кав'ярню, хто в музей, Але ніхто не знав, що ось Мойсей Стоїть між Господом і сатаною.

2000

РОЗВИДНЯЮЩИЙСЯ ДЕНЬ 1 Іде війна. Десь глухо б'ють гармати.
1 ... 11 12 13 ... 224
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети. Світовий сонет», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонети. Світовий сонет"