Читати книгу - "Серце Змії через 200 років"

те ж саме. Цікаво, хто-небудь, окрім нас, про це замислюється?

— Так, — відповів Гольм, — ксенобіолоґи, у вільний від роботи час. А серйозно займуться, коли припре. Проблеми вирішуються у міру виникнення. Таке загальне правило.

— Зрозуміло, — протягнув Фрой і відійшов убік, спантеличено потираючи потилицю. Айра напучувала його дружнім ляпанцем по спині і знову перехопила ініціативу:

— Іще, Бос, теж стосовно біолоґії. Скафандри зняти можна? Система дозволяє.

— Система… — пробурчав капітан, — система не розрахована на таких бовдурів, як ви. Я ще не дивився уважно повний відеозвіт, але упевнений, що там вистачає витівок.

— Але ж Бос…

— Що?

— Вислухай, будь ласка, мої арґументи. По-перше, з тієї миті, як ми розкрили шоломи, пройшло вже три години, і жодних проблем не виникло, по-друге, у скафандрах швидше втомлюєшся, а це неґативно впливає на виконання проґрами, по-третє…

Товстун торкнув Фроя за плече і жестом запропонував пройтися. Упевнившись, що їх не чують, він запитав:

— Флеш, коли ми відчіплювали трал, ти не заглядав всередину цієї… споруди?

— Ні. Мені якось навіть у голову не прийшло.

— Я встиг заглянути. Це справді гніздо. Там, усередині, кладка.

— Кладка? — перепитав Фрой.

— Кілька великих ікринок, приліплених до стінок, — пояснив Товстун, — Потім покажу запис з камер на шоломі. Але хай це поки буде між нами.

— Ти не хочеш, щоб дівчата знали?

— Вважаю за краще сказати їм пізніше. Я побоююся, що зараз вони сприймуть це занадто емоційно. Їм може здатися, що ми маємо справу з проявом розуму. Я не думаю, що шестиніжки розумні, скоріш, я впевнений у зворотному. Знаєш, багато істот інстинктивно утворюють пари, будують гнізда і спільно захищають потомство. Але…

— …Але це робить їх занадто схожими на нас, — договорив Фрой. — Ти маєш рацію, партнере.

Окт коротко блимнув тьмяно-зеленими плямами — еквівалент дружньої посмішки.

— Агов, хлоп’ята, про що ви там секретничаєте? — крикнула Айра.

— Про жінок, зрозуміло! — крикнув у відповідь Фрой, — А ти сумнівалася?

— Ні хвилини не сумнівалася. А як щодо того, щоб зайнятися ґеолоґією? Тобто, якщо, звичайно, ви не вважаєте, що довбати цю мальовничу скелю мають дівчата, поки хлопці про них плещуть язиками.

Товстун розсміявся серією яскравих зиґзаґів, і тихенько штовхнув Фроя в бік.

— Ходім, партнере. У нас ще купа справ, вірно?

8. ДВА ПІФАҐОРИ Й ОДИН ЕТИЛОВИЙ СПИРТ

Зворотна дорога пройшла у безперервних суперечках навколо майбутнього місця базування. Дівчата хором вимагали: одна — пляж біля лазурного моря, пальми й верблюдів, інша — гарячі термальні джерела, моховиті камені та співаючих комах. Фрой нагадав, що на пляжі експедиція вже була, а верблюдів на цю планету ще не завезли, як, утім, і пальми. Товстун, не відриваючись від керма, додав, що термальні джерела не проблема, їх скільки завгодно в квадратах 3J5-X і 8Е2-C, але до них додаються постійно діючі вулкани на відстані близько кілометра.

Наступними варіантами були: у однієї — річка з водоспадом у мальовничому хвойному лісі, у іншої — озеро, оточене квітучими високогірними лугами. При слові «річка» Фрой і Товстун хором видали стогін, а потім повідомили, що тут немає ні хвойних, ні квіткових рослин, і не буде, доки хто-небудь не займеться декоративним сільським господарством.

Після цих невтішних повідомлень, дівчата почали буянити, барабанити кулаками і клішнями по кришках контейнерів, вимагати складання дефектної відомості й заміни планети на нову, таку, що відповідала б загальноприйнятим стандартам якості.

Абсолютно несподівано Фрой ткнув пальцем в екран і спокійно запитав:

— Як щодо ось такої місцини для нашого маленького готелю?

— Гм, — сказала Айра, — Вода, напевно, холодна, хоча…

— Зелені замало, — додала Стріла, — Але взагалі-то…

А Товстун просто кивнув очима.

Завдяки цій знахідці, Фрой мав можливість через кілька хвилин відрапортувати:

— Бос, ми вибрали місце для базового табору. Погоджуєш?

— Стоп, — сказав Гольм, — Спільного з октами, я правильно зрозумів?

— Ну, так, природно.

— Тоді, мабуть, треба запитати думку їхнього капітана.

— Наш капітан залишив це на розсуд експедиції, — проінформував Товстун.

— Зрозуміло. І що ви вибрали?

— Квадрат 4D9-і. Тут…

…Тут через кам’янисте плато, підняте на два з гаком кілометри над рівнем моря, протікав швидкий повноводний струмок, що брав початок на краю високогірного льодовика. Багато віків тому його русло перегородив обвал, і вода, обтікаючи природну греблю, промила у скельній породі широку трикутну затоку. Місцева флора й фауна ще слабо освоїлася в порівняно жорсткому кліматі високих передгір’їв, так що по берегах росли лише кущисті синюваті лишайники, а у воді мешкали тільки грушоподібні колонії водоростей і дрібні напівпрозорі істоти, що нагадують террянських прісноводих креветок.

Згідно зі звичаєм, який був однаковий у далеких розвідок обох цивілізацій, ім’я планеті давав капітан корабля, що відкрив її, — те, яке визнає відповідним і тоді, коли визнає потрібним. В даному випадку ім’я мали погоджено вибрати два капітани, причому вони з цією справою не дуже квапилися. А от назву базового табору придумувала експедиція, і це належало робити відразу після вибору місця, до початку якихось робіт з його орґанізації. Ніхто не знав, чому так прийнято, але звичаю всі намагалися дотримуватися.

Всі ще тільки починали перебирати в думці можливі варіанти, які були б рівно зрозумілі і террянам, і октам, коли Айра несподівано бовкнула:

— Озеро Піфаґора!

— На озеро не тягне, — зауважив Фрой.

— Художня гіпербола, — парирувала вона.

— …Крім того, Піфаґор — власна назва, на октиянську не перекладається.

— Як то не перекладається? — втрутилася Стріла, — Прекрасно перекладається. Піфаґор. Учений, який скількись тисяч років тому придумав це, — октиянка підібрала гострий камінь, надряпала на піщанику прямокутний трикутник зі сторонами 3-4-5, і примальовувала до кожної сторони квадрат, що зображує класичні