Читати книгу - "Вибране, Гарегін Нжде"

або “я – ніщо” однаково антисоціальні. У житті націй лише велике буття є “всім” і ніхто не має права бути “нічим”. Не соціаліст, але соціальний індивід – ось нова мораль. Це вирішує соціальну проблему та кладе край безкомпромісній внутрішній боротьбі народів.

Мислення

“Людина з нашої країни спочатку думає, а потім говорить”. Цього вірменського прислів’я досить, аби засвідчити арійство нашої нації та нашого інтелекту. У національно здорового вірменина повага до інтелекту особливо глибока. Його мислення органічне й моральне у своїй основі. Воно живиться основами буття і в цьому полягає секрет безмежного багатства його проявів. На жаль, різні чинники наклали відбиток на наш менталітет, особливо за межами Вірменії. Наше звільнення від чужого способу мислення настало пізно, надто пізно.

Насправді, вірменська думка розвинена непогано, проте за останні десятиліття вірменство не породило великих мудреців і вчених – таких як Хрімйан21. Вірменське мислення духово байдуже, того йому важко проникати до глибини речей і суті. Вірменин думає під впливом емоцій. Політичні партії найчастіше роблять висновки, виходячи зі своєї обмежености. Дуже часто ви можете зіштовхнутися з фальшю в нашому житті під личиною правди. Політичні партії, головним чином, розвинули це ошуканство.

У сучасних вірмен емоції та фантазії переважають над знаннями, вони нездатні зрозуміти об’єктивну істину й легко відриваються від реальності, все будують у повітрі.

Нації можуть покращити свою долю в єдиний спосіб – задуматись про причину проблеми. Зараз вірмени про це не замислюються і в цьому наша біда. Думати про причину – це науково. Завдяки цьому особистості та колективи впливають на розвиток подій та убезпечують себе від ударів лихої долі.

Мислення, яке виснажене духово, суперечливе. Таким воно є у вірмен сьогодні. Той, хто говорить до своєї нації та стоїть перед нею, не може мислити жалюгідно.

“Навчись думати добре – це основа моралі”.

Навчись думати у вірменському дусі – це основа національної моралі.

…

Найсвятіший22 титул і найбільша відповідальність належать еліті. Нації мають єдину справжню аристократію – еліту. Нації підіймаються і падають через еліту. Багато людей у суспільстві можуть грішити проти закону, моралі, громадських інтересів, але громадська мораль не буде порушена і суспільство не стане аморальним через ці відступи. Та досить кому-небудь із представників еліти згрішити проти свого покликання, як це може означати втрату народної довіри та поваги, нівеляцію моралі. Еліта веде за собою народ показуючи власні життєві приклади.

Якщо клірики духовно байдужі, тоді народ антирелігійний.

Якщо вчитель духово такий же, як ремісник або купець, тоді нема більшого нещастя для його нації.

Якщо письменник позбавлений подиху вічности, він обов’язково стане проповідником посередности.

Якщо солдат капітулянт, він уже далекий від свого святого – батьківщини, а завтра його невірність приведе його до зради.

Якщо публічна особа корислива, це може спричинити відсутність патріотизму й пошани з боку широких національних верств.

З іншого боку, еліта виконує свої обов’язки відповідно до власних життєвих прикладів.

Священники, вчителі, письменники, науковці та військові становлять еліту. Їхнє покликання суворо вимагає цілісного та внутрішньо сильного життя.

Еліта природно аполітична, через те вона має бути абсолютно позапартійною.

Коли вона зраджує своєму покликанню, тоді занепад нації стає невідворотним.

Національна мораль

Це необхідна основа для духової структури нації. Вона показує справжню силу нації. Там, де є така мораль, там є нація. Її відсутність применшує значимість таких природних факторів як етнічність, рідний край, та інших взаємодоповнюючих націєтворчих факторів. Корені національної моралі слід шукати в нашому ставленні до нашої біологічної етнічности, яка є найвищим законотворцем у сфері моралі. Національна мораль передбачає правопорядок і публічно схвалений курс, будь-яке відхилення від якого розглядається як духове самогубство нації. Як вважав стародавній філософ, цей курс відіграє таку ж роль для світу, як річкова переправа для річки. Чи можемо ми сказати, що сьогодні мораль вірмен діаспори не порушена? Аби відповісти на це питання, ми повинні з’ясувати якою мірою в сучасному вірменині присутні розум, почуття і воля. Точніше, слід з’ясувати які саме почуття панують у його душі. Такий моральний і соціальний аналіз нас прикро розчарує. Які ми були в минулому? Нехай скаже вірменин із глибини віків: “Ми були не із одного дому, але ми мали той самий голос”. Вірмени за своїм національним духом були моральні: “Разом і гори звернемо”. Вірмени були соціально здорові: “Бог дає нам хліб на кожен день. Перший прийшов, перший отримав”. Вони були соціально справедливі: “Той, хто вірить у Бога, той не знає бідности”. Вони були національно горді: “Їж землю і попіл (тобто голодай), але ніколи не проси нічого у нечесного”. Вони були працьовиті: “Вірменин поки не втомиться, ніколи не сяде”. Вони були морально чутливі: “Той, хто поливає сусідське дерево замість свого, не знатиме ні воскресіння, ні прощення”. Вони були національно розсудливі: “Я не дозволю коту задушити лева”. Вірмени були мужні. Такими ми були – нацією якости.

Я назвав лише деякі з вірменських прислів’їв, у які наш народ уклав вікову національну моральну філософію. Цього досить, аби показати, що навіть будучи позбавленими свободи, під іноземним ярмом, ми завжди були морально сильною нацією. Хіба не у цьому секрет нашого виживання протягом віків і нашого існування сьогодні?

Пам’ятаймо, що від багатьох націй, колишніх наших сучасників, залишились одні камені. Це означає, що якби наші предки думали, жили і чинили так, як сучасні вірмени, то сьогодні ми б мали тільки надгробний напис під сонцем. Ми бачили, які ми були у минулому, ми розуміємо, якими ми не є зараз і знаємо, якими ми повинні стати у майбутньому, щоб не зникнути як нація.

З погляду національної моралі, один Ґульбенкйан не більший за селянина у Вірменії, або генерала, або директора школи, чи навіть скромного ремісника. Головним тут є вічний вірменський дух, який нація освячує у кожному її представникові.

Національна мораль зумовлена передусім творчою солідарністю народу. Ті, хто живуть у діаспорі чи у Вірменії, філософ чи неписьменний, безпартійний чи партійний – усі вони вірмени й відчуженість від них рівнозначна гріху Каїна. У внутрішньонаціональних стосунках не лише мечі та злоба вбивають людей, а також і байдужість. Кожен вірменин це брат по долі. Ба більше, у кожному вірменині ти маєш бачити себе. Таким повинен бути незламний закон національної моралі. Всякий, хто грішить проти цього закону, руйнує основу нації. Він ворог своєї нації.

Раніше ми були нацією якости. Якщо ми не хочемо зазнати винищення і зникнути, то конче повинні знову стати такими. Всі нації перебувають у безкінечному