Читати книгу - "Покоївка для бізнесмена, Ясміна Лав"

Глава 5. Поцілунок ?

Емма

Відкриваю очі та розумію що вперше за два роки я не хочу іти на роботу .

Ні , не так ... Я хочу , але всередині мене гризе якесь відчуття ... Чи то переживання , чи страх ... 
Страх зустріти його , осоромитися , почути насмішку у свій бік...

Я майже пів ночі думала про Орлова... Навіть в фантазіях уявляла що ми разом . Дурня, чи не так ...?
Але тіло не обдуриш.
Чітко розумію , що мене тягне до цього чоловіка . 
Коли закриваю очі , уявляю що він усміхається мені , торкається моєї шкіри ... Його губи . Я хочу відчути як він цілує...

- Боже , Емма ..!- швидко встаю з ліжка , проганяючи це марення.

Виходжу й іду в ванну кімнату.

- Добрий ранок . Я вже каву зварила .- виглядає з кухні Іра.
- Привіт , я швидко .

Теплий струмінь води ллється по моїй гарячій шкірі і я закриваю очі , намагаючись розслабитися .
Натираю руки гелем для душу , потім шию , живіт ...і розумію що уявляю його руки на собі .

Таке дивне відчуття ... Внизу живота тяжкість , шкіра починає горіти , а дихати стає важко.

Спираюся рукою на стінку кабінки , а іншу опускаю вниз по животу. 
Злегка торкаюся набухлого горбочка між ніг і з мене виривається стогін.

Зупиняюся і підкладаю обличчя під струмінь води .
Що це ?
Чому я так реагую на цього чоловіка ?
Навіть коли його немає поруч .... Одна згадка про нього змушує мене тремтіти .

Хочу виключити воду , але зупиняюся .
Моє тіло натягнуте наче струна , я хочу розрядки . Хоч ніколи цього і не робила , та вирішую спробувати ...

Встаю знову під воду , прикриваю очі та легко кладу свою долоню між ніг ...
Такого ефекту , як кілька хвилин тому нема і мені стає смішно .
Це ж треба , як розігралася моя уява ...

Виключаю воду і закутуюся в рушник .
Швидко витерши мокру шкіру , одягаю білизну , зверху халат і виходжу на кухню .

Подруга вже сидить за столом , п'є каву , а навпроти стоїть моя повна чашка. Посередині тарілка з бутербродами.
Зазвичай ми не снідаємо , тому готувати не доводиться .

- Як спалося ?- усміхається Ірка .

Наче знає про мої сни...

- Нормально...
- Готова вражати свого Орлова ?- підморгуючи питає дівчина .
- Що ти маєш на увазі?
- Ти ж хочеш, щоб він звернув на тебе увагу ? Я маю на увазі як на дівчину ...а не покоївку в готелі.

Мені стає навіть трохи образливо ...

- Я не це мала на увазі . Просто в готелі ти завжди в формі . А це що ?
- Що ?
- Ой , чорна сукня , до коліна , з закритим верхом , і білий фартушок...
Так , миленько , тобі навіть личить ... Але щоб чоловік побачив дівчину , йому треба гарну обгортку.- пояснює Іра і допиває свій напій .
- Я не збираюся виряджатися для нього .- бурчу , беручи зі столу свою чашку.
- Тобто , він тобі не подобається ?

Роблю великий ковток кави та мовчки дивлюся в підлогу . А що казати ?
Я ж вчора вже погодилася , що подобається .
Нема сенсу брехати .

- Ось  і все ...- усміхається подруга.
- Послухай . Так , він мені подобається. Але я не збираюся привертати його увагу, і тим паче бігати за ним ... Я так не хочу .
- Звісно ти не будеш бігати за ним , я б тобі й не дозволила так принижуватися заради чоловіка. Навіть заради такого...
Але прийти гарною на роботу ти ж можеш ?- підіймає брови Ірка та усміхається .

Ну а що тут такого ?
Я ж можу просто так причепуритися ...правда ?

- Все , ходімо .- встає з-за столу дівчина і тягне мене за собою в свою кімнату .
- У мене також є одяг.
- Нам потрібна сукня ...- якось хитро усміхається подруга ...

І я вже знаю що Іра точно вирішила в чому я йду на роботу .

   ***

Коли я заходила в кімнату дівчини , то вже боялася її уяви , але зараз , стоячи біля дзеркала , мені навіть подобається мій образ.

Сукня А- силуету , з пишною спідницею голубого кольору, довжиною міді . 
Довгі рукави з манжетами й витонченими застібками не сковують рухи . 
Сукня приталена , з широким поясом , який зав'язую ззаду в бант . Тканина приємна і м'яка на дотик .  
Нічого зайвого. Все легко , стримано і  ніжно.

Волосся я заплела в широку косу , а на ноги взула легкі кросівки , світлого відтінку . Хоча подруга наполягала на закритих туфлях.
Та я віддаю перевагу  комфорту .

В готель приходимо на двадцять хвилин скоріше ніж потрібно і вирішуємо випити капучино .
Поки не взялися за прибирання , хочеться відчути себе просто гостями , а не прислугою.

В кав'ярні замовляємо фірмове капучино з вершками  та шоколадними крихтами. І Ваня , офіціант , люб'язно усміхається , кладучи перед нами  замовлення у високих скляних чашах.

- Смачного , дівчатка .- каже хлопець і відходить.

Напій більше схожий на десерт , солодкі вершки придають м'якості кавовому смаку , а після ковтка гіркий чорний шоколад тане на язику . Хочеться заплющити очі від насолоди . 
І я роблю ще один великий ковток , розслабляючись...

- Не дарма ми заплатили такі гроші за капучино ...- усміхається Іра , і за цим слідує протяжне ммм...

Усміхаюся у відповідь і наче стає некомфортно сидіти . 
Навіть  новий ковток не приносить насолоди .
Дивне відчуття...

Повертаю голову в зал і відразу натикаюся на сірі очі... По тілу біжить холодок , а шкіра покривається мурашками.
Орлов  дивиться на мене , не відводячи погляду і я забуваю дихати .
Навіть звідси бачу , як кутики його губ повзуть вгору. 
Він точно знає як діє на мене ....
І стає соромно...

Хочу вже відвести погляд , як Адам робить це перший . І я нарешті бачу що він сидить за столиком з Діаною ... Я навіть не помітила її.
Дівчина тримає його за руку , погладжуючи пальці...
Подруга ? Ну , звичайно... Чомусь стає неприємно.

- Що таке , Емма ?- переводжу погляд на стривожену Іру.
- Нічого....- стараюся відповідати байдуже .

- Я ж бачу ...- каже подруга і повертається всім корпусом до залу , прослідковуючи мій нещодавній погляд.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍