Читати книгу - "Стежка навколо вогню, Лариса Лешкевич"

– Хочеш залишитися і стелити ліжко для мене та моєї дружини? – холодно уточнив Кадмас.

– Що ти кажеш, коханий! – жалібно вигукнула Аніса, – хіба твоє весілля вже визначено? Ти навіть  тієї нареченої не бачив. А раптом вона не сподобається тобі, Кадмасе. Легко мріяти про те, що можливо, але непросто прийняти те, що є насправді. Хіба не так завжди каже твій батько?

– Я прив'язаний до тебе, це правда, – відповів Кадмас, – Тому я бажаю тобі щастя. Зі мною в тебе нічого не вийде… Навіть якби я тебе любив, то не зміг би переконати батька та матір…

– Так, я не належу до роду тих, кого благословила Велика річка, тому не можу вийти заміж за чоловіка, який має силу.  Але мені здається, що це несправедливо! Магія і кров нероздільні.Твоя сила хоч так, хоч інакше, могутніша за моє безсилля, і наші діти…

– Можливо. Та ніхто не ризикне порушувати давні традиції заради швидкоплинної забаганки… До того ж, магія примхлива і не терпить підміни.

– Миттєвої забаганки? – тихо спитала Аніса, і її витончені ніздрі затремтіли.

– А хіба наша близькість  не занадто коротка в порівнянні з тим, скільки століть наші предки дотримувалися законів Великої річки? – запитав Кадмас, піднявши темні, рівні брови.

Останнім часом Аніса почала бажати надто багато від їхніх стосунків, і Кадмас це розчаровувало. Між ними існувала початкова домовленість про те, що вони обидва вільні у своєму виборі та своїх вчинках, і ні в чому одне одного не дорікатимуть.

Якоїсь миті йому навіть здалося, що кохання дівчини охололо, і він зрадів, сподівався, що вона сама залишить його, але пристрасть Аніси спалахнула з новою силою, а у Кадмаса знову не вистачало сили прогнати її. Адже він сам привчив її до поцілунків та пестощів. Він знав, що вона відмовила вже двом вигідним нареченим. І лише тому, що вона жила у домі вождя, її батьки не наполягали на заміжжі.

– Це означає, що ти більше не бажаєш мене? – сумно спитала Аніса і ніжно пробігла тонкими пальчиками по його обличчю.

– Ні, люба… – Кадмос узяв її руку і поцілував. – Іди в ліс, на наше місце… Я скоро прийду…

І дівчина  тихенько розсміялася,  засяяла від радості.